«Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» — певно, кожен християнин пам’ятає цю заповідь блаженства. А от які це люди, якими рисами вирізняються? Прошу, розкажіть про це!
Світлана.
У богословському розумінні слово «вбогий» — це не про бідного в матеріальному сенсі. За Євангелієм, вбогі духом люди — ті, яким притаманна основна християнська чеснота — смирення. Це люди, не вражені гріхом гордині, позбавлені хибної самовпевненості, свідомі того, що не можуть надіятися лише на власні сили — і тому в усьому покладаються на волю Божу (буквально «вБогі»).
У Христовому вченні смирення посідає виняткове місце: саме цією чеснотою відкривається духовна наука, виголошена Спасителем під час Нагірної проповіді. Про вбогих духом Господь говорить уже в першій із десяти заповідей блаженства: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:3). Смирення — основна християнська чеснота, антипод гордості, від якої сталося все зло у світі: перший із ангелів став дияволом, перші люди — згрішили, а їхні нащадки сваряться й ворогують між собою через гординю, «Бо початок гріха — гордість» (Сир. 10:15).
Вбогість духом — це й духовна свобода, незалежність від рабства земних благ. Бути вбогим духом — отже мати серце відкритим для Бога, розуміти, що ми не є самодостатніми, а наш розум, досвід, сила, можливості, таланти, майно тощо — це дари, які отримуємо від Бога та, з Його ласки, від інших людей.
Якщо вбогість у побутовому розумінні — це бідність людини, яка не має нічого свого і сподівається на допомогу інших, то вбогі духом — люди, які надіються на допомогу Бога та визнають, що добро походить від Нього як дар, благодать.
Убогість духу не залежить від матеріальних статків. Тому вбогими духом можуть бути і бідняки, й багатії, які розуміють: видиме, матеріальне багатство — тлінне та скороминуче, воно не може замінити багатства духовного. Хоч би який економічний чи соціальний статус мала вбога духом людина, вона буде чуйною до ближніх і відкритою до Божої дії в своєму житті. Біблійним прикладом такої людини є, зокрема, цар Давид, який був багатою, мудрою людиною, але в усьому покладався на волю Божу, а також його син, премудрий цар Соломон, який заповідав: «Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій» (Притч. 3:5), пояснюють у ПЦУ.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
