Церква — не інституція заборон, і віра — це не обмеження, а свобода! Лиш ангели і людина з-поміж усього Божого творіння наділені даром свободи, аби вільно використовувати свої можливості, спрямовуючи їх до блага.
«Все менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною», — так писав про християнську свободу та відповідальність за свій вибір апостол Павло (1 Кор. 6:12). Отож свобода передбачає вільний вибір і спрямування до добра й досконалості, джерело яких — Бог-Творець. Про це нам найперше треба пам’ятати перед будь-яким своїм вибором.
Якщо йдеться про вибір між вишиванням і відзначенням церковного свята, спитаймо себе: чи вишивання саме по собі здатне спотворити велич релігійного свята? Ні. А чи вишивання як рід заняття — це гріх? Також ні.
Чи можна тоді в один день поєднати і святкування, й вишивання? Можна. Але важливі пріоритети: чи людина спершу вшанує свято, тобто знайде час для молитви та спілкування з Богом — а потім займеться власною справою (наприклад, вишиванням), а чи своє заняття виявиться для неї важливішим, і вона зневажить церковне свято, «посуне» Бога?
Маємо розуміти: вшанування християнських свят аж ніяк не зводиться до неробства, бездіяльності, марнування часу. Для добрих, корисних, богоугодних справ немає «вихідних». Згадаймо епізод із Євангелія, коли Господь Ісус Христос у суботу — святий для юдеїв день — прийшов до синагоги, де побачив чоловіка, в якого всохла рука.
Книжники й фарисеї «стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга» (Мк. 3:2—5).
Тож робімо висновок: потрібно вшановувати церковні свята і дні пам’яті святих, але це не значить, що більше нічого робити в той день не можна. Насправді можна, і навіть потрібно, творити в такий день корисні й добрі справи.
Рукоділля — гарний порятунок від неробства і ліні, які святі отці називають небезпечним гріхом; до того ж це гарна терапія для психічного здоров’я, це творення краси, це мистецтво. Тож відходьте від надуманих старих забобонів і слідуйте Священному Писанню, яке повчає: «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу» (1 Кор. 10:31), кажуть у ПЦУ.
Шукала відповідь Ольга ВОЛИНСЬКА.
