Олександр Печериця: “Українська нація — нація з любові”

Ніколи не уявляв себе військовим, ніколи й гадки не мав, що буду до цього причетний. Мені здавалося, що це зовсім інші люди, з іншого матеріалу, з іншим складом характеру, ментальності, розуму. А виявилося, що служать у війську такі ж звичайні хлопці, причому ще від 2014 року, на передовій. Із якими живемо поруч, в одних під’їздах, ходимо одними вулицями.

А наскільки виявився готовим — не знаю. Напевне, в чомусь готовий, в чомусь — ні. Тому довелося дуже швидко вчитися. Зрештою, й думати ніколи було: готовий ти чи ні. Треба було захищати свій дім, боронити свою країну, боронити своїх, чужих дітей. Іншого вибору в мене не було.

Скажу про загальні відчуття. Це — біль… Це — втрати… Це — страх… Це — відчай… Це — гнів… Це — бруд… Це — нечисть. І — презирство. От напевне так.

Ой, важко сказати, що тут допоможе. Ясна річ, що це ще та біда і та проблема, з якою тільки-но починаємо стикатися. Ми ще не усвідомлюємо всіх її масштабів. Хоч я вже трішечки бачу це наочно. Тому що дуже багато побратимів моїх, тих, хто проходить через ці страшні випробування, їхні родини, ті, які поховали своїх рідних… Покалічені долі, покалічені тіла й душі. Зізнаюсь, мені просто страшно дивитися туди, в майбутнє. Сподіваюся, що кожен одужуватиме завдяки своїй родині, підтримці людей. Сподіваюся, держава не стоятиме осторонь, що будуть нею започатковані якісь відновлювальні програми. Бо те, що зараз існує, дуже погано працює. Величезна біда. Люди в більшості випадків залишені наодинці зі своїми проблемами. Багато різної паперової роботи, і дуже часто документи в бойових підрозділах складаються поспіхом і неправильно. Й від тих помилок військові страждають уже тут, під час реабілітації. Бо, скажімо, побутова травма й поранення, отримане під час бойових дій, — дві величезні різниці. Тому ці помилки спричиняють дуже багато різних проблем, про які зараз чую.

Нам усе доведеться розгрібати потім. Попереду дуже велика робота. Водночас маємо величезний шанс щось змінити в своїй країні. Через війну життя в усіх сферах, усіх галузях перевернулося, перекаламутилося. Можна все це вичистити. Бо коли згустки чогось поганого лежать на дні, їх важко звідтіля діставати. А як розкаламутилося це все болото, то можна легко його почистити. Мусимо скористатися шансом, зробити все можливе. Адже така ціна заплачена і платиться досі, аби мати право не тільки відстояти країну, нашу Незалежність, нашу свободу, а й щось змінити з того всього, що їй дісталося від радянщини, від тієї радянської ракової пухлини. Бо вона, на жаль, ще живе в мізках багатьох наших людей. Бо їм так — зручно.

Наразі ж нам треба зосередитися на нашій Перемозі. Та якщо вже починати думати про майбутнє, то треба шукати шляхи вирішення і цих проблем теж.

Ми відвоюємо всі наші території в кордонах 1991 року. Ми покараємо всіх-всіх злочинців — без винятку. І нехай на це підуть роки, але знайдемо всіх. Усіх причетних до кожного злочину, який тут був скоєний. Відбудуємо країну. Це і буде наша Перемога.