Таке запитання на якомусь етапі виникає в кожного християнина, включно з нашими читачами, які не раз просили розпитати про це когось зі священників.
Якщо мислити глобально, то кожна людина має родинний зв’язок. Бо народжується в цей світ не сама собою, а має батьків, які її народили.
Писання сповіщає нам як тверду та безсумнівну істину, що все людство походить від одних прабатьків. Незалежно від нинішньої різноманітності рас і націй, племен і народів, усі ми маємо одного прабатька — Адама й одну праматір — Єву. Отож за плоттю всі ми — брати й сестри від одних прабатьків. Ми брати й сестри тому, що в бутті маємо єдиного Отця — Всевишнього Бога, Який усіх нас покликав до життя і про всіх нас рівною мірою турбується, бажаючи нам блага, так, як люблячі батько й мати завжди бажають його своїм дітям.
У вищому вимірі буття маємо єдине Джерело нашого життя — Бога, нашого Творця. Він, Всевишній, благоволив бути нам Отцем, а тому всі ми — Його діти, не за своєю природою, бо Він — Творець, а ми — творіння, але за усиновленням. Про це нагадує нам апостол Павло: «Один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас» (Еф. 4:6).
Як християни маємо особливе духовне споріднення, бо маємо єдину Церкву, котра сполучає нас як родину в єдине містичне тіло між собою, а всіх вірних — із Главою Церкви, Господом нашим Ісусом Христом. Тому називаємо одне одного братами й сестрами — незалежно від віку, сану, посади, місця народження, часу перебування в Церкві тощо, пояснюють у ПЦУ.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
