Чи можна до них молитись, чи то просто картина на релігійний сюжет? Як і домашні ікони в українських хатах, що нерідко передавалися в спадок і відрізняються від ікон у церквах, а більше нагадують народний стиль виконання. Також можна побачити красиві ікони в обрамленні намальованих квітів. Хто їх створював і яку роль вони виконували?
За відповіддю на ці запитання “Порадниця” звернулася до доктора богословських наук, доктора філософії, доктора мистецтвознавства, професора Дмитра СТЕПОВИКА.
— В українській народній (хатній) іконі, які малювали народні умільці, сільські богомази, іконографічний канон поєднується з каноном фольклорних традицій. Хатні ікони ХVIII—ХХ століть, що прикрашали іконостаси ледь не в кожній хаті, вражають яскравими чистими кольорами. Від візантійських і російських вони відрізняються тим, що намальовані на дерев’яних дошках, склі, полотні. А лики святих нагадують дитячі щирі обличчя. Сюжети з Богородицею, Св. Юрієм Змієборцем, Св. Варварою, Св. Миколаєм митці декорували за мотивами ткацтва, вишивки, кераміки, різьблення, розпису весільних скринь, настінних розписів.
Ікони оздоблювалися квітами червоних троянд, що в ранньому християнстві символізували рай і чистоту, були атрибутом Діви Марії, символізували кров Христа і були емблемою деяких святих і мучеників. Часто народні ікони оздоблювали мальвами (палаюче серце Христа), волошками (мають колір небесної тверді), незабудками (символ вічного нагадування про Бога).
На хатній іконі, та й не лише, можна побачити Богородицю, одягнену у вишиванку, а Юрія Змієборця — підперезаного козацьким поясом. Так українці демонструють свою прихильність, любов, своє шанування Матері Божої та святих.
Хатня ікона — це віддзеркалення народного менталітету і водночас — важлива сакральна домінанта, яка визначила певні світоглядні настанови українців. Вона має релігійно-богословську, філософську, історичну, етнокультурну, етнографічну та художню цінність. У ній присутній Господь Бог, тож це саме ікона, а не картина з релігійним сюжетом.
Підготувала Орися ВЕЛИЧКО.