Прочитала, що в разі радіаційної небезпеки подаватимуть сигнал тривоги, ідентичний церковному набату. Як відрізнити цей звук від інших, котрі чуємо під час церковних богослужінь?
Галина. Дніпропетровська обл.
Набатний, або суцільний дзвін – це безперервні, часті удари у великий дзвін. Саме так – на сполох – здавна били під час тривоги, спричиненої пожежею, повінню, нашестям ворогів тощо.
Били в набат зі дзвіниці Свято-Михайлівського Золотоверхого й у наш час, у грудні 2013-го, коли братія повідомила про силовий розгін мирних протестувальників на Майдані. До того набат монастиря лунав у ХІІІ ст., сповіщаючи про атаку на Київ монголо-татарської навали.
Слово «набат» потрапило до нас, ймовірно, через посередництво тюркських мов, з арабської. Там словом «naubat» називали вартові барабани, в які били перед будинками знатних осіб.
Церковні дзвони з давніх часів у багатьох випадках повідомляли про важливі події в житті нашого народу. Оскільки ж на українській землі було багато храмів, то, крім богослужбових цілей, саме церковними дзвонами скликали народ на віче, сповіщали про небезпеку чи нещастя, як-от про пожежу. Звук дзвона підказував шлях подорожнім, які заблукали в негоду. В трагічні для країни дні таким чином закликали народ на захист рідної землі. Церковні дзвони повідомляли й про перемогу над ворогом і вітали урочисте повернення полків із поля битви, але в цих випадках народ сповіщали вже радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони. Тож молімося за те, щоб якнайшвидше в усіх храмах нашої України, з усіх дзвіниць залунав переможний тридзвін!
Таке пояснення щодо цього справді актуального питання дає Православна Церква України. А от почути всі звуки сповіщення можна на відео, створене за підтримки Мінцифри й розміщене на Ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=vmw5pxTnqeo
Шукала відповідь Ольга ВОЛИНСЬКА.
