Вони разом уже шість років, виховують двох діток. А от одружитися вирішили лише цієї весни, і відбулася весільна церемонія жителів Донбасу… в лікарняній палаті Львова. Наречений тримав свою наречену на руках, так і кружляли в танці. А всі, хто за тим спостерігав, не стримували сліз. І не лише від розчулення…
Наприкінці цього березня Оксана з Віктором поверталися додому знайомою стежкою. Вона йшла попереду. Коли побачила перед собою снаряд у землі, повернулася до чоловіка, щоб попередити, та… пролунав вибух. Віктор дивом не постраждав, а їй відірвало ноги та чотири пальці лівої руки.
23-річна Оксана пригадує, як він підбіг до неї та почав надавати першу допомогу. Коли приїхала «швидка», медики відмовилися нести дівчину дмашини, сказали, чекатимуть рятувальників.
Тоді Віктор разом із її вітчимом самотужки перенесли поранену до «швидкої», яка доправила до лікарні – якраз тієї, де працює її мама, котра була вже другу добу на зміні.
Оксані відразу зробили чотири операції, а затим евакуювали до Дніпра, де гоїли рани та готували кінцівки до протезування. Згодом евакуаційним потягом доправили до Львова. Саме тут, за тиждень по тому, пара й вирішила взяти шлюб. Церемонія відбулася в РАЦСі, а святкування – в палаті Центру хірургії. Ось таку історію молодят розповіли в Першому медичному об’єднанні Львова.
«Мені абсолютно не хотілося жити… не хотіла, щоб діти бачили мене інвалідом, бути тягарем для сім’ї. Та завдяки підтримці рідних змирилася, життя ж на цьому не закінчується. Якщо Бог залишив мене живою, мабуть, так судилося. Віктор ні на хвилину мене не залишає, в усьому підтримує, допомагає», – каже Оксана.
Попереду в неї – реабілітація та протезування. І, сподіваємося, щасливе довге життя.
