Православні 15 березня вшановують Йова Борецького, митрополита Київського і всієї Руси. В миру Іван Матвійович Борецький майже 20 років пропрацював у Львівській братській школі, спочатку викладаючи, а потім і очоливши її як ректор. Пізніше приймає священницький сан, а потім і чернечий постриг у Михайлівському Золотоверхому монастирі. В 1620 р. стає митрополитом і все життя покладає на розбудову церкви, відкриває монастирі, підтримує школи та друкарні.
Православні та греко-католики з 15 березня розпочинають Великий піст, який триватиме по 1 травня. Це час духовних розмірковувань, навчання панувати над своїми пристрастями та підготовки до зустрічі Воскресіння Христового. Піст складається з чотиридесятниці — сорока днів і Страсної седмиці — тижня перед самим Великоднем. Чотиридесятниця встановлена на честь 40-денного посту Христа в пустелі, де Його спокушав сатана, а Страсна седмиця — на згадку останніх днів земного життя Ісуса, Його страждань та смерті.
Римо-католики 19 березня святкують урочистість святого Йосипа, обручника Пресвятої Діви Марії. Святий Йосип був опікуном Ісуса та виховував Його як батько сина. З Євангелія довідуємося, що праведний Йосип був теслею і навчив цьому ремеслу Христа. Йосип по прямій лінії походив із роду царя Давида, проте жив у бідності в маленькому містечку Назареті. Зараз католицька церква шанує Йосипа як покровителя сім’ї та Вселенської Церкви.
Вірменська церква 21 березня відзначає Неділю про Пришестя — так називається шоста неділя Великого посту, коли згадується перше Пришестя Христа. Своїм служінням на землі Христос вказав шлях до спасіння, і сьогодні церква закликає всіх вірян до терпіння та смирення. Та якщо вперше Христос прийшов як слуга, то вдруге прийде як Суддя світу.
Православні та греко-католики з 21 березня вшановують Теофілакта, єпископа міста Нікомідії (сучасна Туреччина, а в IX ст., коли жив преподобний, Візантійська імперія). Перш ніж стати єпископом, Теофілакт жив у монастирі на березі Чорного моря. Постраждав преподобний у часи іконоборства, коли засудив іконоборців та царя Лева V, що їх підтримував. Пізніше іконоборство буде засуджене як єресь, а Церква, визнаючи ікони, наголошує, що не поклоняється їм, а вшановує.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.