Є відомості, що пастернак як овочева пряна культура використовувався ще задовго до нашої ери. Він не боїться низьких температур і серед коренеплідних вважається найбільш морозостійким, тож збирають його врожай одним із останніх. Однак важливо й не баритися та не допускати підморожування!
Перед збиранням скошують листя. Працюють у суху погоду, підкопують коренеплоди вилами чи лопатою, намагаючись не травмувати, бо пошкоджені довго не зберігатимуться. Обережно обтрушують від ґрунту. Дрібні, виродливі, травмовані одразу використовують для перероблення. А ось цілі, рівні, діаметром понад 20 мм відкладають на тривале зберігання. Зберігають як моркву – у погребі, пересипаними піском, при температурі 0–2 градуси. Частину рослин можна залишити в ґрунті до весни, де вони чудово перезимують і навіть стануть більш ароматними.
Коренеплоди пастернаку мають приємний гострувато-солодкий смак і тонкий аромат. Містять велику кількість вуглеводів, мінеральних солей (особливо калію), значну кількість вітамінів С, В1, В2, В6, РР, каротину, ефірних олій, пектину, клітковини. Дуже корисно вживати його при жовчно-кам’яній і нирково- кам’яній хворобах, подагрі, після тяжких захворювань, при нервових розладах, бронхіті, для профілактики серцево-судинних захворювань. Пастернак збуджує апетит, стимулює обмін речовин, чинить сечогінну дію, сприяє виведенню солей і каменів із нирок, є бактерицидним і тонізуючим засобом.
Його додають до супів, тушкують, варять, запікають. Тушковані коренеплоди в маслі з сухарями часто подають як другу страву. Скибочки пастернаку додають при консервуванні як один із компонентів. Цікаво, що з нього навіть роблять чипси.
Важливо! Чистити пастернак потрібно ножем із нержавіючої сталі, потім слід вимити холодною водою, нарізати й до приготування тримати у воді, підкисленій лимонною кислотою чи лимонним соком, аби не потемнів.
Коренеплоди, які залишили на зберігання на грядках, навесні необхідно буде викопати до відростання листя, бо потім їх смакові якості погіршуються.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
