Якось мені довелося стати учасником палкої дискусії, по закінченні якої з’ясувалося, що вислів давньогрецького мислителя Сократа: «Я знаю, що нічого не знаю» не лише не втратив актуальності, а й, мабуть, був би влучним навіть тоді, коли людство складалося б із геніїв. Та найцікавіше, що полеміка стосувалася, на перший погляд, елементарного – кількості океанів на нашій планеті.
Зі шкільного курсу географії ми точно знаємо, що океанів лише чотири – Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний льодовитий. Насправді ж з 2000-го року їх таки п’ять. П’ятим став так званий Південний океан, який омиває береги Антарктиди. Щоправда, рішення Міжнародної гідрографічної організації 18-річної давності про виділення з частини вод трьох океанів нового формування не всі сприйняли однозначно, тож у багатьох країнах й досі Південний океан вважають умовною назвою.
Але справа не в океанах, а в нашому ставленні до знань, набутих раніше. Адже, погодьтеся, більшість людей, закінчивши школу, а згодом інститут чи університет, на цьому зупиняється. А тим часом відбуваються нові наукові відкриття, проводяться численні дослідження, результати яких змінюють світосприйняття, вносять корективи в погляди, теорії та правила. Постійні трансформації відбуваються й в інших сферах людської діяльності, що, в свою чергу, робить надзвичайно важливими постійну самоосвіту та вдосконалення.
Крім того, з часом знання мають схильність «ховатися» у глибинах нашої пам’яті, й одразу відшукати там необхідну інформацію буває дуже складно. Саме тому, щоб завжди бути в курсі подій, потрібно, як кажуть, тримати руку на пульсі життя. Іншими словами, цікавитися тим, що відбувається довкола нас, багато читати – не лише художню літературу, а й найновіші фахові та наукові видання, особливо ті, що стосуються обраної професії. По змозі не завадить час від часу відвідувати спеціалізовані курси та семінари.
Звичайно, все знати неможливо. Однак ця обставина не виправдовує лінь та небажання поповнювати багаж знань. До того ж існують елементарні поняття, які повинен знати і розуміти кожен, хоча б для того, щоб вміти підтримати бодай просту розмову чи пояснити своїй дитині чому йде дощ та зеленіє трава.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
