Проблема нагромадження взуття під ногами знайома багатьом. Щоб її уникнути, в передпокої потрібно тримати лише взуття за сезоном, а решту сховати. Але де його зберігати? Найкраще — в окремій шафі, на полиці чи в шухляді. Ховають його якнайдалі, адже знадобиться не раніше, ніж за кілька місяців.
Дехто зберігає взуття в картонних коробках, у яких воно було придбане. Є у продажу і коробки з прозорим боком, аби було видно, що всередині. На картонні коробки можна наклеїти етикетки з позначкою, що там лежить. Тоді в пошуку потрібної пари не доведеться перебирати все взуття.
Полиці для взуття зазвичай роблять неглибокі, різної висоти — як для чобіт, так і для капців. Нерідко вони є частиною меблевих гарнітурів для передпокою і поєднуються з вішалками або трюмо. Для взуття зазвичай використовують нижні полиці. Зручно, коли полиця для взуття виконує ще й роль диванчика, на якому можна взуватися. Такі меблі повинні мати відповідну міцність. Дуже зручні висувні полиці, розташовані похило, так звані тумби-слім (від англ. «худий», «стрункий»). Такі тумби ідеально підійдуть для вузьких передпокоїв. У закритому вигляді взуття у них зберігається вертикально.
Практичний варіант — взуттєві підставки. Вони недорогі й займають небагато місця. Тут, як правило, зберігають сезонне взуття. Полиці у таких підставках зазвичай металеві, решітчасті. На них взуття добре сохне.
Є спеціальні кофри для зберігання взуття. Це горизонтальний килимок, з обох боків якого нашиті кишеньки з бічними прорізами. В кожну таку кишеньку вставляють взуття. Укладати його можна з обох боків, він дуже місткий. Кофр можна придбати в магазині, а якщо володієте навичками шиття, то можна й пошити. Візьміть прямокут ний відрізок щільного полотна, приміром, брезенту. По верхньому краю з обох боків пришийте ще по одному відрізку полотна такої самої ширини, але довші за брезент приблизно в півтора рази. Можна з тканини, а можна зі щільного поліетилену, щоб взуття було добре видно. У кількох місцях на певній відстані прошийте кілька горизонтальних строчок так, щоб бічні полотна не прилягали щільно до центрального, а мали напуск (приміром, на 20 см центрального полотна — 30 см бічного). Таким чином утворяться кишеньки, зшиті по горизонталі, але відкриті з боків, у які можна буде складати взуття.
Хоч би де зберігали взуття, важливо, щоб воно не займало багато місця, але й не деформувалося. Крім того, взуття має «дихати», інакше псуватиметься, можуть накопичуватись неприємні запахи. Виробники у коробки зі взуттям кладуть невеличкий пакетик зі спеціальним гелем, що всотує вологу. Картонні коробки дають змогу взуттю «дихати», а поліетиленові пакети — ні. Підходять для зберігання і спеціальні мішечки. Важливо також не тримати взуття біля опалювальних приладів та на сонці.
Тож взуттю — окреме, добре продумане місце.
Катерина ОКУНЬ.
