Святослав Гринчук: «Не можна в новинах романтизувати те, що є насправді»

Не говоритиму, чи вважаю себе успішним, бо це вирішувати іншим. Найголовніше, що мені подобається те, що роблю. Окрім того, що ви назвали, напевне, ще важливою була мотивація не боятися пробувати щось нове. Коли тільки-но думав, переїздити до Києва зі Львова чи ні, одна людина сказала: ти зараз робиш те, що подобається, тобі комфортно, та коли маєш якийсь шанс, потрібно ним скористатися, аби потім не картати себе. Тому для мене, мабуть, важливим критерієм стало бажання не боятися змінюватися, приймати якісь виклики. Думаю, це може бути корисним і для інших. Із зони комфорту варто виходити, інакше не знатимемо, що за її межами.

Це мрія, яка здійснилася цілком випадково. Звичайно ж, мене, як і багатьох ровесників, майбутніх журналістів, ТСН надихало. Це перша телевізійна служба новин, випуски якої дивилися щовечора, глядачам були цікаві ведучі як персоналії. Мені було майже 12, коли 1 січня 1997 року Алла Мазур провела перший ефір ТСН. Тому, звичайно, ще навчаючись на факультеті журналістики, десь підсвідомо думав, що ТСН — це була б професійна вершина для мене.

Але йшов пробуватися на її ведучого з випадкової нагоди. Запропонували прийти на кастинг — звісно, погодився, хоча, чесно кажучи, й надії не мав.

Ось у жовтні був уже такий маленький ювілей. Комусь може видатися, що робота ведучого доволі одноманітна — прийшов, прочитав текст і пішов, але це не так. Цікавими, дуже насиченими видалися ці роки, в тому числі — й виїзними ефірами, зокрема в екстремальних місцях, там, де розривалися снаряди. Це й можливість поїхати на Олімпійські ігри, робити звідтіля спецрепортажі, готувати спецпроєкти до Дня Незалежності, встановлювати різні рекорди.

Досі не працював у такому великому колективі, і цікаво було стати його частинкою. ТСН — наче фабрика, тут трудиться дуже багато людей — творчих, креативних.

Зазвичай найцікавіші, найемоційніші, найнесподіваніші моменти пов’язані не зі студійними, а якимись виїзними випусками. Коли, наприклад, хтось підбігає, коли ведеш прямий ефір на площі міста, й починає привіти на камеру передавати. Та ми вже звиклі до подібних речей. А під час турне до Дня Незалежності просто набір компліментів збирав. Одна жінка в Миколаєві підійшла, хотіла, мабуть, якнайкраще сказати: «Ви на телеекрані так гарно виглядаєте, а в житті зовсім інший». Отакий комплімент. (Сміється). Ще одна запитувала: «Як вам наше місто?» Кажу: «Дуже красиве. Навіть задумуюся, аби сюди переїхати». Вона якось так сполошилася: «Ні-ні, не треба. Не робіть цього!» Так і не зрозумів, чому.

Завжди виходжу з того, що новини — це новини. Не можна ж романтизувати те, що є насправді. Є важливі події, про які не можемо не говорити, навіть якщо це неприємні речі. Бува, кажуть нам: от люди вмикають ТСН о 7 ранку, а ви що показуєте? Як хтось перевищив швидкість і в’їхав у стовп. Кому це, мовляв, потрібно, коли люди збираються на роботу?! А я для себе будую думку так: можливо, зранку тисячі глядачів дізнаються про ту біду, і якщо хоча б двоє із них, їдучи на роботу, будуть обережнішими і не порушуватимуть правила, — для мене це вже якась маленька перемога.

У сім’ї має панувати позитивна, здорова атмосфера, а залежить вона від кожного. Коли є якась хороша хімія між людьми, коли вона зберігається впродовж багатьох років, незалежно від того, знайомі ви рік чи 20. Коли є розуміння, є спільне бачення, як виходити з проблем, і ви долаєте їх разом. У цьому, напевне, і є суть.

Завжди кажу, що в будь-якій сім’ї найважливіше, аби люди між собою говорили. Обговорювали всі проблеми, все, що добре, що погане, кого що бентежить. Обираючи собі пару, чи навіть коли ще просто знайомитеся, варто подумати, чи буде вам добре, цікаво разом завжди і чи матимете про що говорити наступні, скажімо, 30 років. Це, мабуть, найміцніше, що об’єднуватиме.

Намагатися в цьому складному світі, сповненому несправедливостей, якихось неприємних речей, усе ж таки зберігати позитив у собі. Бути позитивними щодо інших людей. Думати позитивно. Не зупинятися у своєму розвиткові. І, найважливіше, — нести в собі світло й інших ним надихати.