Хронічні захворювання печінки входять до числа десяти основних причин смертності в усьому світі. Серед них вірусний гепатит – інфекційне захворювання, яке спричиняють різні віруси, що вражають печінку. За даними ВООЗ, ним інфіковані або перехворіли понад 2 мільярди осіб у світі.
ВИДИ ВІРУСІВ ТА ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ
Вірусні гепатити здатні спричиняти найбільш поширені віруси гепатитів А, В, С, D, Е, F, G, TTV і SEN. Таке їх різноманіття легко розділити на дві великі групи: ентеральні («харчові») – А і Е, та парентеральні («кров’яні») – B, C, D.
До основних шляхів передачі ентеральних відносять:
- водний – при використанні недоброякісної питної води, купанні в забруднених водоймах і басейнах;
- харчовий – через немиті продукти, при вживанні забруднених вірусом під час виробництва на харчових підприємствах, підприємствах громадського харчування й торгівлі;
- контактно-побутовий – при недотриманні правил особистої гігієни.
Два основні види вірусних гепатитів – В і С – є головною причиною в 96 відсотках усіх випадків смерті від цієї хвороби. Близько 325 млн людей у світі живуть із хронічною інфек цією, спричиненою вірусами гепатитів B або C.
До групи ризику потрапляють ті, хто вживає наркотики, робить татуаж і пірсинг, відвідує манікюрні салони.
До гепатитів схильні пацієнти гемодіалізу, оскільки їм постійно роблять внутрішньовенні ін’єкції, а також люди при переливанні крові та її компонентів. Тобто ризик передачі інфекції існує під час усіх пов’язаних із порушенням цілісності шкірних покривів медичних та косметологічних процедур.
Віруси гепатитів В і С також можуть передаватися від матері до дитини під час народження, при незахищеному статевому контакті, використанні нестерилізованих побутових і професійних приладів після інфікованої людини (зубних щіток, манікюрних ножиць, бритви).
Найкращий і найефективніший спосіб попередження інфікування гепатитом В – вакцинація. Вакцини ж проти гепатиту C не існує.
ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ГОСТРА ФОРМА ВІД ХРОНІЧНОЇ
При гострій формі спостерігається очевидне погіршення стану хворого. Найбільш помітним симптомом захворювання печінки є жовтяниця шкіри та слизових. Часто непокоять невмотивована слабкість, швидка стомлюваність, зниження апетиту, нудота, блювота, болі або відчуття тяжкості в правому підребер’ї або епігастрії, болі в суглобах, темний колір сечі та посвітлішання калу. Також можуть спостерігатися грипоподібні явища, підвищення температури. Специфічні симптоми хронічних гепатитів відсутні. При ураженні печінки нерідко бувають висипання на шкірі, її свербіж, алергічні реакції, особливо сонячна алергія. Прогресування захворювання призводить до розвитку ускладнень у вигляді варикозного розширення вен стравоходу і шлунка, при якому можлива кровотеча з них, а також набряків ніг, енцефалопатії.
І найголовніше – підвищується рівень печінкових проб, зокрема таких ферментів, як аланінамінотрансфераза (АЛТ) і аспартатамінотрансфераза (АСТ), а також збільшується рівень білірубіну (це пацієнт може побачити за жовтим забарвленням слизових і шкірних покривів, зміною кольору сечі та калу: сеча стає темно-жовтою, іноді насиченого пивного кольору, а кал знебарвлюється).
Хронічний же гепатит характеризується тривалим (більше 6 місяців) запальним процесом у печінці. Хронічна форма може розвиватися самостійно або продовжувати розвиток гострого гепатиту. Клінічна картина при хронічному гепатиті бідна, захворювання довгий час триває безсимптомно. Характерне стійке збільшення розмірів печінки, тупий біль у правому підребер’ї, непереносимість жирної їжі.
Клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, тож в більшості випадків нелікований хронічний гепатит веде до розвитку цирозу печінки. Пацієнти, які страждають на хронічний гепатит, схильні до високого ризику розвитку первинного раку печінки.
ПІДДАЄТЬСЯ ТЕРАПІЇ
Наразі існує безкоштовна програма з лікування хронічного вірусного гепатиту В і С. Їх лікування – противірусне, специфічне.
При гепатиті В потрібен тривалий, іноді довічний прийом препаратів, які пригнічують розмноження вірусу.
Якщо говоримо про гепатит С, то існують стандарти лікування, за якого він виліковується. У середньому терапія противірусними препаратами триває 12 тижнів. Ефективність сягає 99 відсотків.
Коли йдеться про гострий гепатит, лікування призначають залежно від проявів, але в будь-якому випадку етіотропне лікування в гострому періоді, тобто спрямоване на усунення причини захворювання, не використовується. Стандартний підхід – адекватне пиття, дезінтоксикаційна терапія, призначення ентеросорбентів, ферментних препаратів – спрямований на полегшення перебігу гострого процесу.
УДАР ПО ПЕЧІНЦІ ПОМ’ЯКШИТЬ ДІЄТА
Після перенесеного гострого гепатиту потрібно дотримуватися дієти протягом 6 місяців, враховуючи, що був вплив на печінку при інфекційному процесі. У період відновлення людина повинна максимально дотримуватися Рекомендацій із харчування при захворюваннях печінки і жовчовидільної системи (раніше Дієта стіл №5), щадно ставитися до своєї травної системи. Найперше дотримуватися питного режиму (випивати не менше 2 л води на день), кратність прийомів їжі: 3 основні та 2 перекуси.
У гострому періоді потрібно дотримуватися жорсткої дієти, при хронічних гепатитах усе залежить від періоду захворювання. У період ремісії людина може дозволити собі більш розширений раціон харчування. Якщо показники не дуже хороші, продукти харчування переглядають, і раціон обмежують.
Категорично заборонено при захворюваннях печінки вживати алкоголь, який посилює ураження печінки. Не можна їсти смажену, жирну, гостру, солону, копчену їжу. Тобто протипоказані всі крайнощі в їжі. Харчування має бути збалансованим за кількістю калорій, білкового, жирового, вуглеводного складу. У всьому має бути міра.
Олена МАРТИНЕНКО, лікар-інфекціоніст, завідувачка амбулаторно-поліклінічного відділення Київського центру СНІДу в Київській міській клінічній лікарні №5.
