Уявити людину, яка ніколи нікому не заздрила, важко. Часто це почуття приховане від оточення, а іноді не можемо зізнатися у ньому навіть собі. Адже, наприклад, вітаємо колегу з підвищенням, сусіда – з покупкою нового автомобіля, а на душі… «Чому одним усе, а мені – нічого?» Хочемо того чи ні, а порівнюємо себе з іншими людьми. І як наслідок, починаємо заздрити тим, хто в чомусь досяг більших успіхів. Приводом для заздрості може стати будь-що: розкіш, краса, молодість, влада…
Психологи радять: відчувши в собі щось подібне, не просто придушуйте заздрощі, а знайдіть їх причину. Може, ви не впевнені в собі або не знаєте своїх справжніх бажань. Дуже часто це почуття заволодіває людиною водночас із лінощами. Адже нерідко думаємо, що хтось отримав життєві блага незаслужено. Заздрісники бачать результат, а як людина цього добилася – знає лише вона.
Іноді заздримо і хочемо подібного життя не тому, що цього прагне душа, а тому, що так прийнято. От знаємо, що всі успішні, заможні люди проводять відпустку на закордонних курортах, а розуміючи, що собі цього дозволити не можемо – заздримо. Та може, нам це насправді й не потрібно? Особливо якщо відчуваємо умиротворення і відпочиваємо душею на дачі в тихій місцевості чи в наметі на природі. Тож байдуже, що більшість знайомих вважає, нібито по-справжньому ви не відпочили, бо забракло грошей на 5-зірковий готель у Єгипті. Досягайте своєї мети, не озираючись на те, що модно, престижно, традиційно. Тоді у вас просто не залишиться часу заздрити.
Заздрячи іншому, ми нарікаємо на долю, пригнічуємо себе, накопичуємо поганий настрій, а тим часом значно корисніше розвивати в собі почуття вдячності за те, що маємо: здоров’я, роботу, близьких людей. І пам’ятаймо, що заздрити щасливим і успішним людям не тільки безглуздо, а й небезпечно. Їхнє щастя від того не зменшиться, а своє можна зруйнувати.
Наталія ГАВРИЛЕНКО.