Висаджують часник і вже ховають реманент
До настання сильних заморозків збирайте гарбузи та буряк, далі — селеру й моркву. Петрушка, редька та пізня капуста витримають легкі приморозки, а пастернак і хрін можна залишити в землі найдовше.
Полив городини, яка ще росте, поступово скорочують, орієнтуючись на погоду та вологість ґрунту. Після збирання врожаю грядки очищають від рослинних решток. Здорове бадилля можна відправити в компост, а уражене хворобами — винести з ділянки та утилізувати.
Звільнені грядки ще можна засіяти холодостійкими сидератами — наприклад, житом або гірчицею. Важкі ґрунти за потреби перекопують, не розбиваючи великих грудок. Узимку мороз і волога допоможуть їм природно розпушитися.
У жовтні висаджують озимий часник і цибулю. Робити це варто приблизно за 2–4 тижні до стійких морозів, щоб рослини встигли вкоренитися, але не почали активно рости. Обирайте сонячну ділянку з пухким ґрунтом, де не застоюється вода. Часник висаджують на глибину приблизно 5–8 см, цибулю-сіянку — 3–5 см. Грядку можна замульчувати сухим листям, соломою, торфом або компостом.
Влаштовують пастки для капустянки. Невеликі ями наповнюють свіжим гноєм, який приваблює комах. З настанням стійких морозів вміст пасток розкидають тонким шаром по поверхні ґрунту — капустянки, позбавлені теплого укриття, гинуть від холоду.
Наприкінці місяця, якщо вже встановилася стійка холодна погода, можна провести підзимовий посів моркви, кропу, петрушки, редиски, салату та придатних для цього сортів буряка. Насіння висівають сухим у заздалегідь підготовлені борозенки й засипають сухим ґрунтом. Норму висіву збільшують приблизно на 20–30 відсотків порівняно з весняною. Поливати після посіву не потрібно, щоб насіння не набухло й не проросло до морозів.
У теплиці після збирання врожаю приберіть рослинні рештки, бур’яни та ретельно вимийте стінки й каркас. Ґрунт перекопайте, внесіть компост або перегній, а за потреби знезаразьте. Якщо теплиця залишатиметься порожньою до весни, можна засіяти грядки сидератами.
І не забудьте про садовий інвентар: його час почистити, за потреби відремонтувати та відправити зимувати в сухе місце.
Стовбури білять і захищають від гризунів
Триває збір пізніх сортів яблук, груш та інших плодів. На тривале зберігання залишайте тільки здорові, неушкоджені плоди. Особливо цінні сорти можна перекласти папером або загорнути кожен плід окремо. Однією з останніх збирають айву.
Жовтень також підходить для висаджування багатьох плодових дерев і кущів. Але враховуйте зимостійкість: теплолюбні культури в регіонах із суворими зимами безпечніше висаджувати навесні.
У саду прибирають опале листя, уражене хворобами. Здорове можна відправити в компост або використати для мульчування. Якщо літо й осінь були сухими, перед зимою деревам і кущам корисний вологозарядний полив. Ґрунт потрібно добре зволожити на глибину залягання основної маси коренів. Після дощової осені додатковий полив не потрібен.
Пристовбурні кола мульчують шаром приблизно 5–10 см — компостом, торфом, корою, соломою чи хвоєю. Не насипайте мульчу впритул до стовбура.
Після опадання листя можна провести профілактичну обробку саду дозволеними для відповідних культур препаратами.
Ще одна важлива осіння справа — побілка дерев. Вона захищає кору взимку та напровесні від різких перепадів температур, сонячних опіків і морозобоїн. Універсальна садова побілка на 10 л води: 2–2,5 кг гашеного вапна, 200–300 г мідного купоросу, 200–300 г глини для кращого прилипання. Мідний купорос спочатку розчиніть окремо в невеликій кількості теплої води, потім змішайте всі компоненти. Кількість глини можна трохи регулювати, щоб отримати потрібну густоту. За консистенцією побілка має нагадувати густу сметану — добре триматися на стовбурі, але легко наноситися пензлем. Білять стовбур і основи скелетних гілок у суху погоду, бажано наприкінці жовтня — у листопаді. Молоді дерева також можна захистити білим агроволокном.
Сухі, зламані та хворі гілки видаляють. А ось масштабне формувальне обрізування багатьох плодових дерев краще залишити на кінець зими — початок весни.
Стовбури молодих дерев варто захистити від зайців і мишей хвойним гіллям, спеціальною сіткою або повітропроникним нетканим матеріалом.
Викопують гладіолуси, обрізують зів’яле листя
Поки ґрунт не промерз, ще можна висаджувати тюльпани, нарциси, гіацинти та деякі лілії. Орієнтовне правило для цибулинних: глибина посадки — приблизно три висоти цибулини.
Після настання стійкого похолодання проводять підзимовий посів квітів. Для цього підходять айстри, календула, волошки, космея, ешольція, мак, дельфініум, лаватера та годеція. Головне — не поспішати: насіння не повинно прорости до морозів.
Гладіолуси викопують восени, не чекаючи сильних морозів. Жоржини й канни — після перших легких заморозків, коли їхня надземна частина постраждає від холоду. Посадковий матеріал просушують і переносять у прохолодне непромерзаюче приміщення. І обов’язково підписують сорти! Гнізда бульб жоржин краще не ділити до весни — так вони менше пересихають.
Півонії, хости, флокси та інші трав’янисті багаторічники після пожовтіння й відмирання надземної частини за потреби обрізують. Здорові рослини, які добре зимують із сухими стеблами та суцвіттями, можна залишити до весни.
Особливої уваги потребують троянди. Азотні підживлення восени вже не вносять, щоб не стимулювати появу молодих пагонів. Видаляють пошкоджені та невизрілі пагони, але поспішати із сильним обрізуванням і укриттям не варто. Остаточно вкривають троянди після настання стійких невеликих морозів, бо під раннім укриттям у теплу погоду є ризик, що вони можуть випріти.
Із однорічників збирають насіння на наступний сезон.
Після цвітіння зимостійкі хризантеми обрізують, а з настанням холодів мульчують і за потреби вкривають. Теплолюбні сорти, зокрема багато великоквіткових хризантем і мультифлору, в регіонах із холодними зимами викопують і переносять на зимівлю в прохолодне непромерзаюче приміщення.
І кімнатні рослини, які провели літо надворі, повертають у приміщення, попередньо перевіривши на наявність шкідників.
Нарешті потроху дозволяємо відпочити не лише саду, городу, квітнику, а й собі!
Підготувала Лідія ГЕРАЩЕНКО.
