На творчому календарі цього артиста вже понад три десятки літ, а він так само збирає повні зали своїх шанувальників, його так само з радістю зустрічають у різних куточках нашої України, і він, як завше, зачаровує, надихає, веселить своїми неповторними, з особливим шармом піснями, живою музикою.
Крім того, в нього вистачає сил і натхнення для активної громадської діяльності, благодійності, багатьох проектів та фестивалів, найвідоміший серед яких — «Країна мрій».
Український музикант, співак, композитор та незмінний лідер гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка на нашій новорічно-різдвяній гостині.
ПРО СПРАВЖНІСТЬ ТА ПАТРІОТИЗМ
Багато хто з тих, котрі живуть за кордоном в еміграції, змінює свої цінності. Тож для мене був дуже корисним приклад французького патріотизму, починаючи з мови, історії і того, що я називаю “побутовим патріотизмом”. Французи, наприклад, у першу чергу будуть слухати свої пісні, споживати свої вина, їздити на своїх машинах, ходити на своє кіно, а потім уже цікавитимуться чимось іншим. Із великим задоволенням вони скуштують якісь аргентинські, американські вина і тому подібне, але базово в них — завжди своє. Таким чином підтримують свого виробника, цілісність соціуму та народу. Українцям, на мою думку, треба зібрати до купи свою ідентичність: не просто ходити у вишиванці якогось незрозумілого крою а-ля 70-х років, вдягати синтетичні шаровари і казати, що ти патріот. Це все синтетика. Є справжні речі, які можуть бути не завжди помітними, але вони тебе роблять істинним патріотом.
ПРО «КРАЇНУ МРІЙ»
Фестиваль “Країна мрій” спочатку був етнічним міжнародним, а потім все те перетворилося на спільноту людей із окремим світоглядом — це якраз і є та філософія натурального, природного. Нині, як фестиваль, ми трохи програємо на ринку. Важко знайти спонсорів і меценатів на подібні події. Можливо, в майбутньому складуться такі умови, що знову піде нова мода на натуральну етніку. Зараз у моді — синтетична етніка, це треба розуміти, до справжньої вона не має стосунку. Фестиваль “Країна Мрій” було створено для того, аби показати людям, які танці є українськими, а які — просто пост-радянськими; яка пісня — українська, а яка — пострадянська. Всеукраїнське — зараз дійсно в тренді, але ще є поняття якості: тільки-но щось стає трендом, якість втрачається і втрачаються взагалі орієнтири. Люди, котрі в наш час роблять якість, — поза конкуренцією.
ПРО ФЕНОМЕН «ЩЕДРИКА»
Є кілька складових. Те, що створює український народ, дійсно, прекрасно і неймовірно. Не так багато народів мають такий фольклорний скарб. Ми, українці, особливо музична і талановита нація, це наша данність. Леонтович зробив прекрасну обробку, яка на той час була дуже сучасною, він адаптував фольклор під популярний тоді стиль музики. Прекрасне академічне виконання київського хору, державна політика уряду, який витратив на ті часи значні кошти, щоб побудувати культурну закордонну політику незалежної України… Державним коштом київський хор проїхався по всьому світу — і той їх почув. Коли ми говоримо “давайте зробимо так, щоб нашу українську пісню почули в усьому світі”, нам треба нормальну і зрозумілу державну політику, щоб уряд переймався якістю і вкладав у те кошти.
ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Ми з вами говорили про подвійні стандарти, тому в батьків вже є автоматична тенденція щось розказувати одне, а робити — інше. Якщо дітям щось пообіцяв, це треба обов’язково виконати. Іноді в тебе щось не виходить — то просто вибачаєшся і робиш трохи пізніше. Для дітей це дуже важливо. Ну, і створити творчий простір. У мене вдома є багато музичних інструментів, вони мають до них доступ, грають, бавляться і навіть самі пишуть музику. Якщо ти створиш для своїх дітей відповідне творче середовище, то напрямок вони вже самі для себе виберуть. Весь світ виходить із виховання, що базувалося на примусі :“Треба ось так і все!”. Та попри все навіть за такої ситуації виростали особистості, котрі себе проявили в соціумі. Тому, можливо, наші діти будуть сильніші за нас. Мої сини мають композиторський хист у музиці. Якщо, скажімо, свою першу композицію я написав у 16 років, то мій старший син Роман у свої 14 вже створює набагато цікавіші речі, ніж я тоді, а молодший Устим володіє комп’ютерними програмами і пише за допомогою програм свої пісні.
ПРО ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК
Сучасне суспільство наповнене гендерною нерівністю, і якщо ми на всі боки кричимо за права жінок, то у фільмах, буквально, через один, жінки б’ють чоловіків, і це вважається дуже круто. Якщо чоловік вдарить жінку, то він покидьок, а якщо жінка чоловіка — вона молодець! Це смішно, але це прямий доказ гендерної нерівності. Проблема виховання жінок стоїть дуже гостро на сьогоднішній момент, і я вважаю, що з жінками наразі все складніше, ніж із чоловіками. Хоча проблеми є з обох сторін. Чоловікам усе прощається тоді, коли їх люблять. У будь-якому випадку, чоловік ти чи жінка, не треба давати сідати собі на голову. Якщо дозволяти помилятися, то далі все піде по колу, і з таких стосунків нічого хорошого не вийде. Людей розумних і мудрих не так багато; або ти даєш людині сигнал подумати і виправити ситуацію, або перестаєш із нею спілкуватися взагалі. На мою думку, жінки більш пластичні за своєю природою і легше адаптуються, чоловіки ж — ні. Якщо чоловік щось неправильно робить, це не виліковується та не виправляється. Тому жінки підсвідомо думають, що вони можуть змінити чоловіка, а той вважає, що жінку змінити не можна, судячи по собі.
ПОРАДА-ПОБАЖАННЯ
Зичу натхнення від життя – незалежно від віку, гарного смаку, завжди цікавитися чимось новим, мріяти, будувати плани і потихеньку ці плани реалізовувати. А також, звісно, щастя та здоров’я!
Повну версію порадницької гостини з Олегом Скрипкою можна прочитати у номері «Порадниці» від 2 січня 2020 року.
Автор і керівник проекту
Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
