Один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної сім’ї, – бгання короваю. Це було яскраве дійство. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики. Кожен виконував специфічну обрядову функцію. Та все ж головним весільним хлібом був коровай, який випікали й прикрашали, дотримуючись певного сценарію. Усе дійство, що, на жаль, відходить у минуле, називали бганням короваю.
Отож бгали головний весільний хліб у п’ятницю чи суботу в домі нареченої (у східних регіонах України); у родичів нареченого (на Поділлі та Волині); або ж в обох молодих (у Галичині). Часто в ритуалі брали участь родичі молодої і молодого, ніби підкреслюючи споріднення сімей, створення нової великої родини, розширення кола свояків.
Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки, які приносили борошно, яйця, олію, сметану, сало тощо – все найвищого ґатунку. Від господарів дому не вимагали нічого. Приготування головного весільного хліба супроводжувалося ритуальними та магічними діями. Приступали до роботи після спільної християнської молитви. Вважалося доброю прикметою, коли коровайниць була непарна кількість (найкраще – 7). Щоправда, в деяких регіонах України, навпаки, запрошували парну кількість жінок, щоб молодята весь вік прожили в парі. Коровайниці мали бути в першому шлюбі й жити із чоловіком у злагоді. Ніколи не запрошували вдів.
Спільні дії під час бгання короваю символізували єдність майбутньої сім’ї, міць шлюбу. Для цього коровайниць зв’язували довгим рушником із покуті, й вони все робили разом: місили тісто, виліплювали оздобу, мили руки.
За повір’ям вдало спечений коровай ніс молодятам щастя, тріснутий – віщував розлучення, і що більша «тріщина», то швидше це станеться; покручений коровай віщував лиху долю; підгорілий – близьку смерть. Тому жінки-коровайниці заздалегідь задобрювали коровай приказками та піснями, просили в нього і в Бога милості, щоб вдався.
Кожен із весільних хлібів має певне призначення: з паляницею йшли свататися, з шишками (обрядовим печивом) та калачем запрошували на весілля, голуби та гуски (качечки) дарували коровайницям як плату за працю.
Коровай був окрасою весільного столу. Він символізував достаток і добробут, щастя. Наприкінці весілля його ділили між усіма гостями.
Тарас ЛЕХМАН.
