28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці. Це велике церковне свято доволі цікаве щодо українського народного побуту. Його ще називають Першою Пречистою.
У минулі часи в сільської молоді від цього дня з’являлося трохи більше часу для розваг. Парубки й дівчата шукали собі пару, а їхні батьки починали готувати молодятам весілля. Тож «прийшла Перша Пречиста — стала дівка речиста».
Від Успіння починається «молоде бабине літо», а від Семена (14 вересня) — «старе бабине літо», яке завершується 21 вересня, на свято Різдва Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста).
Цієї пори за хорошої погоди повсюдно снує павутиння. Наші предки вважали, що це робить Баба Яга, яка хоче весь світ пов’язати.
Уже трохи пожовкла, вигоріла на сонці трава може враз зазеленіти. Казали, це Богородиця дарує їй друге життя у році. Трапляється й таке: може зацвісти груша, яблуня, алича, абрикос, каштан… Насправді це зумовлено різким підвищенням температури та вологістю (ночі й ранки стають росяними), тож утворюється парниковий ефект.
Пов’язане свято й з плануванням аграрних робіт, про що свідчать народні приповідки й прикмети, як-от: «до Успіння орати — зайву копу нажати»; «озимину сій за три дні до Успіння і три дні після Успіння»; «Перша Пречиста жито засіває, Друга Пречиста дощем поливає, а третя Пречиста (свято Введення, 4 грудня) снігом покриває»; «прийшла Перша Пречиста — стає в полі трохи чисто»; «після Успіння сонце засинає»; «яка Перша Пречиста — така буде й осінь».
Тарас ЛЕХМАН.
