Термін «паркінсонізм» об’єднує велику групу захворювань нервової системи, для яких характерні рухові розлади: брадикінезія (уповільнення темпу та зниження амплітуди рухів), м’язова ригідність (скутість) і тремор (тремтіння), що становлять паркінсонічний синдром.
Хвороба Паркінсона зустрічається найчастіше серед різних форм паркінсонізму і є хронічною. В її основі – порушення функціональної активності головного мозку внаслідок зменшення кількості клітин, що виробляють дофамін. Це специфічна речовина, яка бере участь у регуляції рівноваги, тонких рухів рук, міміки.
Хвороба Паркінсона починається за 10–15 років до її клінічних проявів. Зазвичай має повільний перебіг і на ранніх стадіях може не діагностуватися впродовж багатьох років. Діагностика повністю базується на спеціальному клінічному, неврологічному огляді, оскільки немає специфічних методів дослідження. Виняток – позитронно-емісійна томографія та електроміографія з реєстрацією порушень центральної програми рухової активності.
Як лікувати хворобу Паркінсона, помітивши її симптоми, консультує доктор медичних наук, професор, керівник відділу клінічної фізіології та патології екстрапірамідної нервової системи з Центром паркінсонізму ДУ “Інститут геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова НАМН України м. Києва”.
Поради лікаря шукайте у №31 газети “Порадниця” від 4 серпня 2022 на сторінці “Здорові будьмо”.
