Зрозуміти справжні причини появи ревнощів у старшої дитини до молодшої непросто, оскільки існує багато різних думок з цього приводу, які часто суперечать одна одній. Єдине, про що можна впевнено говорити, — все залежить від батьків, особливо від тата, адже, як зауважує практикуючий дитячий психолог і багатодітна мама Катерина БУРМИСТРОВА, готуватися до появи другої дитини потрібно ретельно, заздалегідь створивши вдома атмосферу дружби та любові.
Аби уникнути конфліктних ситуацій між різними за віком дітьми, психолог у першу чергу радить не забувати про те, що у кожної дитини повинен бути власний простір або хоча б місце, де лежатимуть лише її речі. Словом, територія, на яку ніхто не зазіхатиме. І дуже важливе й непросте завдання батьків — пояснити іншим дітям, що без дозволу господаря порушувати кордони цього простору нікому, в тому числі і їм, не можна.
Головна помилка батьків, якої насправді важко уникнути, на думку спеціаліста, полягає у потуранні старшому чаду. Іншими словами, коли первісток — єдина дитина в сім’ї, то він стає для батьків центральною і головною частиною життя. У цьому, звичайно, немає нічого поганого, однак часто переповнені почуттями тато і мама не можуть стриматися від спокуси побалувати сина чи доньку чимось смачненьким, пробачити поганий вчинок, задовольнити примху й купити чергову іграшку. Як наслідок, розбещеній дитині потім важко змиритися з тим, що біля її трону віднині стоятиме ще один. Словом, до народження братика чи сестрички старшу дитину потрібно готувати з перших днів її життя, головним чином одразу припиняючи навіть найменші натяки на появу егоїзму.
Однак якщо проблема вже існує і старша дитина страждає від того, що частина уваги батьків тепер належить не їй, в жодному разі не говоріть, що раз вона старша, то повинна в усьому поступатися молодшому. Запам’ятайте, всі зміни у житті первістка повинні пов’язуватися не з появою другої дитини, а з тим, що він першим став дорослішим і тепер може робити багато нових і, що найголовніше, недозволених малюкам речей. Спробуйте подати ці зміни як підвищення його статусу. До речі, у цей час зростає важливість ролі батька у житті старшої дитини, особливо в перші місяці після появи в домі малюка.
Адже саме на нього покладається відповідальна місія компенсувати дефіцит материнської уваги і допомогти сину чи доньці подолати цей непростий період. Нічого надто складного татові робити не потрібно. Просто більше, ніж зазвичай, гуляти, гратися і спілкуватися з первістком. Як правило, такий підхід спрацьовує і є хорошим захистом від появи у старшої дитини відчуття покинутості і, як наслідок, ревнощів.
Крім того, спробуйте простежити за тим, у яких ситуаціях ревнощі до молодшої дитини виникають з особливою силою. У кожній родині це різні ситуації, які батьки повинні добре знати, бо зрозумівши, що найбільше дратує первістка, можна корегувати свої дії і ефективніше оминати гострі кути.
У випадку, коли виникають конфлікти між старшими і молодшими дітьми, багато батьків схильні, не вникаючи в суть їх конфлікту, ставати на бік молодшого. Це неправильний підхід, оскільки, починаючи приблизно з 1,5–2 років, діти стають віртуозними провокаторами конфліктів. Тож часто те, що видається провиною старшої дитини, насправді є наслідком провокації молодшої. Наприклад, молодший брат укусив старшого, а той вдарив його. Як правило, мама, яка прибігла на крик, бачить, що старший син образив молодшого, а тому карає первістка. Та будьте з цим обережні, інакше ситуації, коли старша дитина завжди винна, а молодша — завжди хороша, можуть призвести до погіршення стосунків між дітьми.
Найкращий вихід із подібних конфліктних ситуацій такий, коли за будь-яку сутичку чи суперечку зауваження отримують обоє дітей. За таких обставин втрачається сенс сваритися, бо ніхто з них від цього невиграє. Однак усе ж намагайтеся запобігати можливим конфліктним ситуаціям. Погодьтеся, це набагато простіше, ніж потім шукати спосіб розв’язувати проблему.
Звичайно, у процесі виховання дітей уникнути помилок неможливо, але, як кажуть, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Головне — не повторювати своїх помилок і робити правильні висновки.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
