Зокрема й таким елементом поповнився нещодавно Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України.
«Запорозькі тулумбаси — традиція виготовлення, навчання та гри на великих казаноподібних козацьких барабанах» — повна назва цього нового елементу, яка є живою практикою Запорізького краю, що поєднує виконавське мистецтво, традиційну музику, ремесло, усну передачу знань і військово-церемоніальні функції, розповідають у Мінкульті. Виготовлення таких тулумбасів охоплює добір матеріалів, роботу з деревом і металом для корпусу, створення мембран і калатал, оздоблення, ремонт і догляд за інструментом. Гра передбачає використання ритмічних формул, різних технік звуковидобування, ансамблеве музикування та публічне виконання. Здавна тулумбаси виконували сигнальні, військово-організаційні, церемоніальні функції: скликали громаду, супроводжували козацькі ради, урочистості, військові й святкові події. Їхнє звучання символізує силу, єдність, гідність і зв’язок із козацькою спадщиною. Традиція, яку активно практикують у Запоріжжі через школу гри на тулумбасах, майстер-класи, публічні виступи, освітні та музейні ініціативи, зокрема навколо Музею історії музичних інструментів «Барабанза», має важливе значення для локальної ідентичності Запоріжжя, культурної стійкості прифронтової громади та передачі козацької звукової спадщини молодшим поколінням. В умовах російсько-української війни цей інструмент символізує тяглість, єдність і зв’язок між традицією Війська Запорозького та сучасним досвідом захисту України.
Ольга Волинська.
