Цьому чоловікові з Рівненщини дякують за порятунок уже близько двох тисяч українців, котрих вивіз з-під обстрілів.
Евакуював спочатку людей до свого рідного села Карпилівка, де громада давала тимчасовий притулок, а вже звідти доправляли далі, в більш безпечні українські міста чи до кордону.
Щойно почалася повномасштабна війна, пан Володимир переобладнав свій мікроавтобус – сидіння прибрав, а лавки поставив. На фронт везе харчі, всіляку допомогу, в чому йому допомагає громада села, рідня, а на зворотному шляху забирав людей, котрі тікали від війни. За один рейс міг вивезти до 30 осіб. Траплялося й більше. То був особливий порятунок: чоловік евакуював дитячий будинок із Ворзеля, а в ньому – 52 діточок до трьох років.
«Голодні та холодні, вони близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач і досі в голові. Вони самі перелякані, ми – чужі люди, приїхали… і їх хапають, вантажать в якийсь бус, кудись везуть. …Ми просто брали випадкових людей, щоб ті їх тримали», – згадував пан Володимир.
Пригадав і як вивозив 85-річного тезку, якого волонтери підібрали разом із велосипедом. На ньому той тікав від окупантів, проїхавши і протягнувши вело лісом понад 80 кілометрів.
І навіть біда, що сталася з його товаришем-волонтером, котрого росіяни спочатку розстріляли, а потім підірвали разом із продуктами, не зупинила Володимира Бричку.
Односельці пишаються ним, навіть рішення ухвалила селищна рада – представити до найвищої державної нагороди – Героя України. Та героєм чоловік себе не вважає, просто допомагає людям.
До речі, 67-річний Володимир Бричка виростив 12 своїх і двох прийомних дітей, має 43 онуки.
Низький уклін таким українцям.
