Квіти прикрашають цей світ, і цікаво, що країни, не домовляючись, у різні часи облюбували певну квітку, яка росте на їх теренах. Щоб дізнатися пелюсткові символи нашої країни та інших держав, Товариство зв’язків із українцями за межами України «Україна–Світ» другий рік поспіль проводить акцію «Квітучий світ», яка є частиною міжнародного проєкту «Від бабусі з любов’ю». До ініціативи охоче долучаються представники інших країн.
– У Києві акція стартувала плетінням вінка з 12 квіток (барвінок, ромашка, мак, волошка, калина, дзвіночки, чорнобривці, мальви, яблуневий цвіт, лілея, соняшник, півонія), які символізують Україну, – розповіла організатор проєкту, етнограф Валерія Левківська. – У її рамках етноклуб «Мальви Запоріжжя» провів флешмоб, під час якого було визначено одним із яскравих символів нашої країни давню і надійну берегиню української оселі – мальву, яку ще називають калачиками, шток-трояндою. З давніх-давен не було села, де біля хати під вікнами не росли б мальви.
До речі. Для держави важливо мати свою атрибутику – герб, прапор. Але термін «національна квітка» з’явився раніше, ніж у більшості країн затверджено прапори. Є квітки, визначені на законодавчому рівні, а є квіткові символи – на основі опитування громадської думки. Тобто рослини, які давно вплелися в традиції та звичаї народу.
До акції однією з перших країн долучилася Португалія, заявивши про свою національну квітку – лаванду. У Норвегії – це верес, втім, кожна провінція також окремо визначила свою квітку. На 50-річчя незалежності Фінляндії (1967р.) у голосуванні за національний квітковий символ перемогла конвалія – фінською «кієло» (поширене фінське жіноче ім’я).
З’ясувалося, що в Німеччині є кілька давніх пелюсткових символів: наприклад, волошка – у Прусії, а едельвейс – Баварії. У Бельгії пошановують бегонію, а на Канарських островах – стреліцію. Хризантема з 16 пелюстками зображена на гербі Японії. Хіт про синю альпійську квітку Enzian (українською тирлич) Німеччина слухала і співала десятиліттями. Кольори французького прапора – синьо-біло-червоний – символізують квіти волошок, маку і маргариток. До того ж Франція асоціюється з лілією – символом французької монархії.
А Нідерланди, Туреччину та Угорщину об’єднує тюльпан – національна квітка трьох країн! До Туреччини тюльпани завезли з Персії за часів Османської імперії, їх одразу вподобали султани. З 16 століття ця квітка стає символом Туреччини. Нині Стамбул часто називають столицею тюльпанів, і турки намагаються вибороти цей статус у Нідерландів, куди їх завезли пізніше.
1 вересня 1988 року національною квіткою Австралії визнано золоту акацію (мімозу). Директорка Нової української школи в Сіднеї Роксолана Мішалова повідомила, що на Зеленому континенті поширено понад 500 видів цієї рослини, а золоті суцвіття прикрашають герб країни. У 1992 році 1 вересня в Австралії про- голосили Національним днем акації.
Національною квіткою США визнано троянду, про що оголосив у 1986 році президент Рональд Рейган. Вирощують її в усіх 50 штатах Америки. Утім, кожен штат має власні квіткові символ або емблему. Скажімо, юка, яка добре вкоренилася і на українських подвір’ях, – це символ штату Нью-Мексико. Своє ботанічне ім’я отримала три століття тому від видатного вченого Карла Ліннея. Корінні мешканці Американського континенту з давніх часів використовували юку в господарських цілях: із листя робили міцне волокно, яке йшло на виготовлення мотузок і мішків; із висушеного листя плели кошики і циновки; з коренів отримували червоний барвник. Перші джинси були зроблені саме з юки, а не бавовни. Навіть зараз найякісніші джинси роблять із ниток, що містять бодай кілька відсотків волокон із листя юки.
Як відзначила Валерія Левківська, мета акції «Квітучий світ» – пізнати красу довкілля через вивчення квіткових символів та розширити межі спілкування серед країн-учасниць. Організатори вже думають про «Квітучий світ-2021», бо акція набирає дедалі більшої популярності.
МАЛЬВА І ЛЮБИСТОК — КРАСИВЕ ТА КОРИСНЕ
Національна квітка – цікава тема етнографічного дослідження, яким в Україні лише трохи займалися, стверджує Галина Бондаренко, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. Ось що вона розповіла:
– Хрестоматійний образ українського села, яке утопає в зелені садів, хата, як у віночку, зусібіч обсаджена квітами, відповідає дійсності. Українською квіткою вважають соняшник, який ріс на полях, городах і кожному подвір’ї. Ця рослина, як і багато інших (чорнобривці, жоржини, хризантеми), з’явилися на наших теренах у 17 столітті, а квіти на подвір’ях українських хат квітли й раніше. Найбільш поширеними були мальви (ружі), півонії, нарциси, шипшина, безсмертники, маки, фіалки, ромашки, примули, волошки, нагідки.
– Якими були особливості українського квітникарства?
– Це було поєднання культурних рослин із дикорослими. Поруч із квітами, які були «просто для краси», висаджували пряні трави, що вживали як приправи, чи використовували в лікуванні. Такими були чебрець, материнка, м’ята, васильки пахучі (різновид базиліку), меліса, любисток, шавлія. Особливе значення мали рослини, що традиційно використовували в обрядах: барвінок, калина, аспарагус. Кущ калини садили біля колодязя, а барвінок, принесений з лісу, вкорінювали у притіненому місці.
Вічнозеленим листям барвінку та гронами калини прикрашали коровай, додавали до хрестинного чи весільного букету, разом із васильками барвінок клали в домовину. Збираючи букет до церкви на Маковія чи Спаса, поєднували квіти і пахучі рослини з городу. Зазвичай квіти висаджували довкола хати, біля огорожі, вздовж межі, на городі між грядками для запобігання шкідникам або «щоб було веселіше». Зберігається традиція вирощувати ті сорти квітів, які ростили попередні покоління: мама, бабуся, так само, як і звичай садити квіти біля оселі. За цією ознакою українські поселення можна і зараз безпомилково визначити на Далекому Сході, у Сибіру, в Казахстані – всюди, куди українців закидала доля.
Людмила ОПАНАСЕНКО.
