Він завжди гордився тим, що є українцем, і скрізь, на всіх виступах, концертах про себе наголошував — український музикант. І тризуб, і синьо-жовтий прапор з’явилися в його серці ще задовго до проголошення української Незалежності. Свою українську ідентичність усі ці майже 30 років, відколи переїхав жити до Канади, гордо ніс із собою, прославляючи Україну на численних світових сценах, даруючи людям незрівнянно красиву, чуттєву гру на скрипці. Василя ПОПАДЮКА, скрипаля-віртуоза, заслуженого артиста України, композитора, засновника гурту PapaDuke, який виконує музику в стилях world musik, latino, gypsy, джаз, а сам він володіє п’ятнадцятьма музичними інструментами, уже давно називають маестро світового рівня.
ПРО ГОРДІСТЬ ЗА УКРАЇНУ ТА ДОПОМОГУ
Якось ці всі почуття настільки гіперболізувалися. Та й гріх зараз не гордитися своїм народом, своєю нацією. Незмірно пишаюся, що я — українець. Українці настільки підняли себе в очах світу, що раніше те й годі було уявити. Але, на жаль, сталося це через таку велику біду, принесену рашистами. Та вона дуже згуртувала українців — і не лише в самій Україні, а й скрізь по світах, де вони були і є. Я це відчув буквально з перших днів вторгнення. Ми в Канаді відразу почали долучатися всіляко до підтримки України й постійно те робимо: граємо концерти, збираємо кошти. Допомагаємо й тим українцям, хто тікав сюди від війни. А їх немало. Слава Богу, маю тут надзвичайно багато друзів, і вони всі підтримують, хто чим може. Скажімо, мій друг Володя Бурко, котрий живе в Канаді, дуже допомагає. Він має гольф-клуб, ресторан і дві фабрики. Дає роботу та безкоштовне житло новоприбулим. А в Торонто проживання дуже коштовне. До речі, ще на початку війни ми провели великий тур по всій Канаді – збирали гроші для українських діток, і Володя був постійно з нами, він усе профінансував — поїздки, харчування. Багато робить для України й доктор Олег Кліпич.
ПРО УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНІ
Вони вразили тим, що так потужно повстали і дали величезну дулю нашому нерозумному сусідові, який чомусь вирішив, що має право нищити Україну. Повстали всі, в тому числі й російськомовні українці, яких він начебто йшов рятувати.
Я ж народився і до 1997 року жив у Києві, то знаю, що і в нашому будинку далеко не всі, м’яко кажучи, шанували українську мову, більшість була російськомовною. А тепер кажуть, що рашисти вчать їх ненавидіти російську мову. Бо Україну, людей її вбивають. Біда прийшла і до близьких людей із нашого будинку, де тепер мама з моїм братом живе. Сусід наш Дмитро Сербін, футболіст, лікар, пішов на фронт і був снайпером убитий. А я його з дитинства пам’ятаю, дружив із моїм братом, допомагав йому та мамі, коли вони хворіти почали…
Сьогодні українці вражають своєю незламністю, бажанням будь-що перемогти в цій несправедливій війні.
ПРО УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ
Переважно люди дуже чекають Перемоги, аби вже поїхати додому. Адже у багатьох жінок в Україні залишилися чоловіки, у когось сини, батьки. Знаю такий випадок, як жінка з Харкова знайшла собі тут роботу, почала досить непогано заробляти, і все одно вже повернулася додому, хоча ж там ще дуже й дуже небезпечно. Є люди, котрі не приживаються на чужині, хоч би що їм тут пропонували, давали, платили. От не своє — та й годі. Таким легше бути під ракетами, обстрілами, аби лишень удома.
ПРО ДРУЗІВ НА ФРОНТІ
Ви ж знаєте, що в мене є два гурти Papa Duke Band: один у Канаді, другий — у Києві. І мій друг, побратим Роман Недзельський, котрий грав у ньому на гітарі, від початку повномасштабного вторгнення підписав контракт із ЗСУ та пішов боронити Україну. На передову. (Роман Недзельський — заслужений діяч мистецтв України, продюсер, генеральний директор Національного палацу мистецтв «Україна». — Авт.). Нині Роман у Бахмуті, 135-й батальйон. Хоч би коли з ним говорили по телефону, постійно чути вибухи — і це не по телевізору, а в реальному житті такі жахіття відбуваються. Я пишаюся Романом, він дуже мужня людина. І так само барабанщик Саша Лебеденко на фронті, мій ще один великий друг, поет, пісняр Петро Мага теж пішов добровольцем.
ПРО ПЕРЕМОГУ
Хочу відразу бути в Україні. Хочу брати участь у якихось дійствах, святкуваннях з нагоди нашої Перемоги, на яку ми всі так чекаємо.
Київ — Торонто — Київ.
Повну версію порадницької гостини З ВАСИЛЕМ ПОПАДЮКОМ можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 18 травня 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
