А чи знаєте ви, що таке «Вусопад», що таке «Мовембер»? Чи помічали, як саме у листопаді з’являється більше вусанів, тих, хто саме цього місяця починає відрощувати собі вуса? Відрощують лікарі, відрощують інші чоловіки — всі, хто «в курсі», хто хоче привернути увагу до проблем чоловічого здоров’я, заохотити до піклування про нього. І так — в усьому світі. А починалося те все зі звичайного жарту, в 2003 році. Сидячи за келихом пива в пабі, два австралійці переймалися, що чоловічі вуса вийшли з моди, тож вирішили повернути їх у тренди. Загітували ще зо три десятки однодумців, котрі згодилися протягом листопада відрощувати вуса. Наступного року організатори вирішили додати цьому флешмобу більшої серйозності, значущості й почали збирати кошти для створеного ними Австралійського фонду раку простати. Й ось таке перше благодійне відрощування вус, до якого вже було залучено з пів сотні охочих, зібрало стільки ж тисяч австралійських доларів. Із часом «Вусопад» (міжнародна назва Movember, що походить від слів moustache — вуса та november — листопад) перетворився на масштабну міжнародну платформу, яка об’єднує мільйони людей у різних країнах світу, включно з Україною. Медичною спільнотою було офіційно закріплено за листопадом статус Місяця обізнаності про чоловіче здоров’я, символом якого є синя стрічка. Окрім того, саме 19 числа цього місяця у світі щорічно відзначають Міжнародний день чоловіків, який цьогоріч проходить під лозунгом «Майбутнє належить усім».
До України ж Movember дістався у 2013 році, знайшовши прихильників найперше в медичному середовищі, серед лікарів-онкологів, котрі як ніхто інший бачать, чим обертаються запущені стадії чоловічих хвороб для здоров’я, а то й життя пацієнтів. А це, своєю чергою, негативно позначається на демографічній ситуації в країні, відтак — на майбутньому української нації.
Тож сьогодні на порадницькій гостині вирішили поговорити саме про те, про що воліють мовчати представники сильної статі, уникаючи чи соромлячись теми свого чоловічого здоров’я. Мій співрозмовник — доктор медичних наук, лікар-уролог вищої категорії, онколог, лікар УЗД, дитячий уролог, науковий секретар Спілки онкоурологів України, провідний науковий співробітник відділу моніторингу пухлинного процесу та дизайну терапії Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України, директор «Центру сучасної урології», один із найактивніших діячів та популяризаторів українського «Мовемберу» Юрій ВІТРУК.
ПРО УКРАЇНСЬКИЙ «МОВЕМБЕР»
Мій колега, Олександр Едуардович Стаховський свого часу стажувався з онкоурології в Канаді, і там дізнався, що існує такий Місячник обізнаності про рак простати. Ідею цю він привіз до України в 2013 році, й відтоді вона в нас із колегами прижилася. Уже наступного року ми дружно, всім відділенням пластичної та реконструктивної онкоурології Національного інституту раку вирішили відрощувати вуса протягом листопада. Отаким чином одні з перших показали, як можна привернути увагу до проблеми чоловічого здоров’я, заохотити чоловіків до проходження вчасних обстежень, аби ще на ранніх стадіях виявляти онкоурологічні патології.
І з кожним роком команда наша збільшується. Хоча на початках, знаєте, дехто скептично ставився до цієї акції.
Згодом у рамках Місячника обізнаності про чоловіче здоров’я ми щороку почали проводити науково-практичну конференцію Movember.
Наш «Мовембер» — це ніби такий опортуністичний скринінг, це те, що ми навіть отаким своїм «вусатим» виглядом упродовж листопада звертаємося до будь-якого мужчини: «Сходи до уролога!». Нагадуємо йому або й навіть його дружині, що варто чоловікові навідатися до лікаря, зробити обстеження.
ПРО ТЕ, ЧИМ НАЙБІЛЬШЕ МОЖНА ПИШАТИСЯ
Напевне, тим, коли пацієнта не оперую. Бо, переконаний, не треба робити те, чого не треба робити. Ось тут і потрібна наука, яка насправді без практики мертва. Треба багато чого знати з приводу цієї болячки, багато читати, аналізувати. Є достатньо різних надбань, ідей, які треба або підтвердити, або спростувати. Оце і є наука, яка потім, у принципі, і направлена на те, аби покращити якість і самої діагностики, і лікування хворих.
Якщо це стосується онкологічного хворого, то на першому місці має стояти онкологічний результат. А якщо операція не поліпшить, а навпаки — погіршить якість життя пацієнта, то навіщо його оперувати? Є й інші методи лікування. Треба завжди тримати баланс. Так, маємо зробити все, щоб вилікувати людину від раку. А друге — якість життя: яка вона буде в пацієнта. У деяких випадках із раком можна жити. Як живуть люди із тими ж паразитами різними, глистами, наприклад, і таке інше. Коли він себе нічим не проявляє, людина тримає це питання на контролі і може з ним спокійно жити. Звісно, є агресивні форми раку, які призводять до великих ускладнень і серйозних наслідків. Тому їх і треба радикально лікувати, що, в принципі, й намагаємося робити.
ПРО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКУ
Є такий вислів у медицині: краще профілактика, ніж лікування. А від себе додам: профілактика — це ще й дешевше, ніж лікування. Якщо будь-яке захворювання виявити на ранній стадії, його можна, по-перше, вилікувати, а, по-друге, як кажуть у нас на Тернопіллі, обійтися малою кров’ю й отримати хороший результат і довго жити. Інший бік питання — ховатися від самого себе, прийти вже із запущеною формою раку, тоді й ефективність лікування буде погана. І кошти, які людина витрачатиме на свій порятунок, будуть значно більшими. І здоров’я набагато більше буде втрачено.
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ЧОЛОВІКІВ ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я
Найперше — це щорічний профілактичний візит до уролога, навіть якщо нічого не турбує і не болить.
Варто також щороку робити загальноклінічні обстеження: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, зокрема, чоловікам після 50 — аналіз крові на ПСА. А хто в групі ризику, тобто в кого хтось із близьких родичів хворів на рак, то, звичайно, таким людям треба здавати цей аналіз швидше, після 45 років. Але тут є нюанс: аналіз крові на ПСА не завжди всім підряд треба робити. Це вже має порекомендувати лікар, після проведеного звичайного обстеження. Бо, як я вже говорив, аналіз крові на ПСА з негативним результатом може призвести до подальших якихось непотрібних обстежень.
Також можна первинно робити УЗД внутрішніх органів. І якщо там будуть якісь зміни, тоді вже потрібне буде більш скрупульозне дообстеження.
Спермограма — то для тих, в кого є проблеми із заплідненням, є болі за типом лікування хронічного простатиту. Тоді треба це все мати. Бо спермограма — це не рутинний метод для діагностики, він нічого не покаже.
ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНИХ КЛІТИН ТА ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ
Звісно, це має сенс. Особливо ж коли чоловік загинув, а його дружина вирішила все-таки народити дитину, звернувшись по допомогу до репродуктологів, використавши можливості екстракорпорального запліднення. Жінки беруть на себе таку місію продовження генофонду нашої держави.
Знаєте, одна справа, коли чоловік гине, захищаючи свою державу. А мені дуже прикро, коли тут наші чоловіки просто помирають від хвороби, адже банально не звернулися вчасно до лікаря, довели себе до критичної межі.
Завжди своїм пацієнтам наводжу такий порівняльний приклад — про техогляд автомобіля. Кожен же власник авто знає: щороку чи на кожні 8–10 тисяч кілометрів пробігу треба проводити теошку для нього. Тому завжди закликаю: зробіть свій, «чоловічий техогляд», як я його називаю. Немає часу? Та навіть за ті кілька годин, поки ваша машина на техогляді, можете зробити запланований візит, звернутися до будь-якої поліклініки за місцем проживання чи до медичного центру і пройти свій, «чоловічий техогляд». Було б бажання. Знаєте, тут навіть асоціація для кожного чоловіка має спрацьовувати: техогляд автомобілю, техогляд, обстеження собі. Ще раз нагадаю: починаючи від загального аналізу крові, закінчуючи електрокардіограмою, УЗД внутрішніх органів і рентгеном грудної клітки. Зрештою, це кожна людина має щороку проходити.
ПРО ВПЛИВ СТРЕСУ ТА ІНШИХ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ ВОЄННОГО ЧАСУ
От зараз я ще працюю і в Інституті Кавецького, де ми вивчаємо, як стрес впливає на появу або прогресування раку. Попередньо можу говорити про певні результати, наприклад, про те, що стрес запускає початок росту так званих сплячих клітин. В організмі кожної людини є ці сплячі клітини. Просто наш імунітет їх бачить і не дає можливості їм розвиватися. Але на тлі стресу запускається гормональна система, ну, там цілий каскад обміну речовин, який може потенціювати початок росту отієї пухлинної сплячої клітини. Отож тим паче на тлі стресу кількість ризиків одночасно збільшується. Однозначно. Тому це ще більше свідчить про те, що ми зараз в Україні, на жаль, всі перебуваємо під великим фактором ризику, дуже великого.
Повну версію порадницької гостини
З ЮРІЄМ ВІТРУКОМ
можна прочитати в номері газети «Порадниця»
від 19 листопада 2026 року.
Автор та керівник проєкту ТЕТЯНА ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця»,
заслужений журналіст України.



















