На запитання читачів і редакції відповідає кандидат юридичних наук, співзасновник Страхового брокера «Брокерс Іншуренс Груп» Андрій МОРОЗ.
— Доброго дня! Чули, серед нових послуг українських страхових компаній — страхування на випадок захворювання COVID-19. У чому його суть, які умови? Чи можуть укласти такий договір усі медпрацівники, і чи доступні такі договори для пересічних українців — не медиків?
Марія Григорівна. Сумська обл.
— Давайте розмежуємо тут окремі аспекти запитання щодо страхування від COVID-19.
Один із варіантів — це страхування із покриттям COVID-19, яке згідно з Постановою Кабінету Міністрів обов’язково здійснюється для іноземців, котрі в’їжджають на територію України. У першу чергу це стосується тих, хто прибуває з країн так званої «червоної зони», якщо вони не йдуть одразу після приїзду на обсервацію. Другий напрямок страхування на випадок захворювання COVID-19 — це наразі справді розроблені страховими компаніями України програми медичного страхування, за якими покривається у т.ч. захворювання на коронавірус.
Та коли йдеться про епідемію чи масові захворювання, то це вже виняток із правил. Тож говорячи про медичне страхування з покриттям на випадок захворювання на COVID-19, потрібно зважати, на яких умовах і в яких лімітах покривається цей страховий випадок. Деякі страхові компанії розробили справді непогані програми страхування, які передбачають надання медичних послуг під час захворювання, зокрема з певними лімітами із відшкодування витрат на лікування при коронавірусі на 5–10 тис. грн. Водночас деякі інші пропонують дешевші програми, які можуть коштувати буквально кількасот гривень на рік. Вони передбачають, з одного боку, договір страхування з покриттям COVID-19, але мають усічені ліміти з відшкодування (1–2 тис. грн) і встановлюють такий порядок надання документів, якого застрахована особа не зможе дотримати. Наприклад, можуть передбачати надання довідки з медичного закладу про відсутність там медикаментів, які забезпечуються за Державною програмою з лікування COVID-19, — але ж отримати її майже нереально, а коли людина чи її рідні насамперед переймаються станом здоров’я, й поготів.
І третій напрямок, пов’язаний із питанням покриття на COVID-19, який начебто намагалися винести на державний рівень урядовці й законотворці, але це не мало успіху, — спроби запровадити обов’язкове страхування медпрацівників від цього захворювання. Та наразі відсутній єдиний порядок такого запровадження, не затверджена Постанова Кабінету Міністрів і не внесені зміни до Закону про страхування щодо обов’язкового порядку страхування для медичних співробітників. Це і добре, і погано. Добре — тому що ми не розуміємо, з якою метою і які саме умови страхового покриття із наданням медичних послуг запроваджувалися б, якби це сталося, тому кожен зможе обирати страхове покриття, умови страхування та умови виплати страхового відшкодування такі, які кожному до вподоби. Погано — бо наразі обов’язковість такого покриття відсутня, відсутні єдина форма договору страхування, а, отже, як завжди, це може стати полем для наживи недоброчесних страхових компаній.
— Отож медпрацівники не можуть самотужки укласти такий договір за власним бажанням?
— Така можливість є, і вона навіть частково реалізується певними територіальними громадами в деяких регіонах. За рахунок бюджетів територіальних громад і депутатів, які виділяють на це фінансування, проводяться тендери на закупівлю таких послуг. Однак цей процес складний, бо організатори таких тендерів не є безпосередньо спеціалістами зі страхування, через що недосконало прописують вимоги тендерної документації та вимоги щодо договору зі страхування, який має бути реалізованим, оскільки це добровільний вид страхування, не внесений Верховною Радою до переліку обов’язкових його видів. Отож кожна компанія сама визначає для себе правила, умови і програми страхування, тобто може стверджувати, що справді покриває захворювання на COVID-19, однак передбачити, наприклад, такі документи, надати які буде нереально, або майже неможливо. Або, наприклад, встановити такі ліміти для покриття, які страхова компанія для себе бачить. І саме тому, що це питання не врегульоване на законодавчому рівні, як, скажімо, автоцивілка, по якій на державному рівні встановлено, що ліміт відповідальності за майнову шкоду, заподіяну третім особам, складає 130 тис. грн. За шкоду, заподіяну життю і здоров’ю третіх осіб — 260 тис. грн, і в цих межах за чітко встановленим порядком здійснюється відшкодування. А от при укладенні добровільного договору страхування — як медпрацівників, так і звичайних споживачів–фізичних осіб, які мають інший фах і не займаються наданням послуг чи обслуговуванням у медичних закладах, компанія сама встановлює правила й умови такого страхування — і, відповідно, виплати відшкодування. Саме в цьому й полягає складність. Бо навіть ті закупівлі, які проводили деякі територіальні громади, не були досконало оформлені.
Тож коли маєте бажання застрахуватися, слід вивчити умови договору і страхового покриття на випадок COVID-19, в яких лімітах воно надається, яким саме чином надаються медичні послуги — йдуть як компенсація за витрачені кошти на медичні препарати, чи на обслуговування в приватних клініках, бо ж у державних чи комунальних закладах у нас за Конституцією медицина безкоштовна, а додатково внесені платежі, оформлені як спонсорська чи благодійна допомога, не можуть бути компенсовані страхуванням.
Укладаючи будь-який договір добровільного страхування, зважайте на умови й підстави для відмови у виплаті відшкодування, а також на перелік документів, які мусите надати при настанні страхового випадку.
Саме з огляду на це, до речі, в наш час і виникає потреба у професійних арбітрах такого процесу — страхових брокерах. Адже споживач, який займається іншим видом діяльності й розуміється на ньому, але не на страхуванні, не зможе проаналізувати потенційні ризики, за яких саме обставин компанія може не виплатити відшкодування, навіть при настанні випадку, визначеного умовами договору страхування. Наприклад, дуже часто буває, що споживачі стикаються із вимогою надання великого переліку документів, або документів, які не є обов’язковими і не встановлені нашими державними органами, і відмовляються від їх копіткого збору заради якихось 500 чи 1000 гривень.
— Чи повинен страховий агент доступно пояснити людині всі нюанси при укладенні договору? Хіба це не його обов’язок, принаймні людський?!
— Ви праві, але це двосторонній обов’язок! Якщо представник страхової компанії, справді, має розтлумачити клієнту, що, приміром, є 5 варіантів покриття ризиків, які мають місце в його випадку, то обов’язок споживача, який укладає договір страхування, — вислухати і зробити свій вибір. Справді, трапляються випадки, коли представники страхової компанії належно не роз’яснюють своїм клієнтам умов і правил страхування, але є й зворотній бік, коли сам споживач, укладаючи договір страхування, просить оформити найдешевший для нього варіант. Але це добре лише коли нічого не трапляється! А при настанні страхового випадку оте «найдешевше» часто виходить клієнтові боком, бо в «дешевшому» договорі виявляються згаданими не всі можливі ризики. Або, може, здійснюється страхування із вищою франшизою — це та частина збитку, яка не відшкодовується страховою компанією. Її встановлюють, аби власник майна мав певний майновий інтерес у ставленні до своєї власності. Простий приклад — вуличний плафон; аби не міняти, його простіше розбити — й отримати відшкодування. І саме наявність франшизи в такому випадку нівелює настання невеликого збитку, бо тоді у власника є майновий інтерес, який проявляється у господарському ставленні до своїх речей: наприклад, подбати про електрообладнання будинку тощо.
— Які нові послуги зі страхування наразі користуються найбільшим попитом в Україні?
Лідія Степанівна. Київська область.
— Загалом у страхуванні все нове — це давно забуте старе. Якщо ж говорити про новації, які виникли за рахунок нових технологій, то треба згадати електронні договори страхування, про масове поширення яких ще кілька років тому ніхто не міг би подумати. Електронні договори передбачають і електронний платіж за допомогою платіжних систем. Наразі такі договори найпоширеніші у клієнтів 20–45 років, та укладають їх і люди більш поважного віку, якщо мають можливість одразу перевірити їх дію.
А що стосується страхового продукту, останнім часом у споживачів користуються попитом так звані експрес-продукти; можливо, це пов’язане і з карантинними обмеженнями, зі спадом економіки — і нашої країни, й світової. Експрес-продукти надають часткове, неповне страхове покриття. Наприклад, якщо застрахувати квартиру в Києві середньою вартістю від 1–1,5 млн. грн на меншу суму — 300, 500 чи 700 тис. грн — при настанні нескладного страхового випадку, як-от пошкодження водою чи внаслідок пожежі, страховка спрацює і покриє цей випадок. Звісно, якщо трапиться повне знищення застрахованого майна, то страховка покриє лише частину збитків, але це теж буде вже хоч якась підтримка за таких обставин. Експрес-продукти прості й доступні; при укладенні договорів потрібно дивитися, що саме покривається, а що ні, коли саме страхова компанія виплатить відшкодування і які документи потрібні при настанні страхового випадку.
— Чи існує окремий страховий договір, який можуть укласти військові — учасники АТО, ООС?
Дмитро. м. Лубни.
— Почнімо з того, що є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». І в разі отримання травми чи іншої шкоди, заподіяної здоров’ю чи життю військового, особливо під час виконання спеціальних завдань, страхове відшкодування фактично передбачено цим Законом. До уваги беруть, за яких саме обставин це трапилося, чи під час виконання завдань, а чи під час проходження служби тощо. Це теж свого роду страхування, але кошти виплачують із держбюджету. Є певна процедура і порядок, яких необхідно дотриматись для отримання коштів. Що стосується лімітів страхування, то найбільші виплати — 800 тис. грн — члени родини військовослужбовця отримують у разі його загибелі.
Якщо ж говорити про класичне страхування військовослужбовців, воно здійснюється, але дуже рідко, оскільки покривається тільки необхідність надання медичних послуг, оплата медикаментів тощо. Також його застосовують під час поїздок військовослужбовців за кордон. Але з урахуванням специфіки зайнятості цієї категорії громадян, підвищеного ризику настання випадку заподіяння шкоди здоров’ю і життю укладення таких страхових договорів має більше індивідуальний, аніж загальний характер.
— Доброго дня! Живемо в багатоквартирному кооперативному будинку. Поруч — неблагополучна родина, яка не раз наносила шкоду нашій оселі. Та жодної управи на них немає, бо не працюють, тож сплачувати збитки на ремонт відмовляються. Чи є страхування від шкоди для оселі, яке убезпечить нас у разі нової конфліктної ситуації?
Олена. м. Київ.
— Якщо по сусідству з вами мешкають неблагополучні люди, від яких ніколи не знаєш, чого очікувати, то страхування справді стає інструментом, який фактично захищає вас, ваше майно. Беручи до уваги ризики пошкодження квартири пожежею (кожен із нас знає трагічні історії, коли хтось із сусідів-алкоголіків засинав з цигаркою і спалював не лише свою оселю, а й сусідні), затопленням водою (яке трапляється також унаслідок аварій каналізаційних систем, зокрема — й у сусідів, або якщо хтось із них просто забуде закрити кран), протиправними діями третіх осіб, а також стихійними лихами, краще укласти договір страхування, який покриватиме ризики в разі настання страхового випадку. Переклавши їх на плечі страхової компанії, за будь-яких обставин вам не потрібно буде шукати управу на ненадійних сусідів самотужки чи в судах, бо страхова компанія здійснює виплату відшкодування, а потім сама розбиратиметься з винуватцями через суд або іншим законним чином.
— На що порадите звертати особливу увагу при укладанні договору страхування нашим читачам? Яку інформацію неодмінно має містити договір страхування?
— Якщо договір страхування укладає фізична особа і йдеться про індивідуальні умови, перш за все треба перевірити:
чи правильно зазначені дані страхувальника;
в яких розмірах страхова компанія забезпечує страхове покриття ризиків, оскільки воно може бути в певних лімітах;
коли йдеться про договір страхування майна, перевірте, чи немає лімітів на окремі ризики, який розмір франшизи (може бути встановлена як у гривнях, так і у відсотках від суми вартості майна, зазначеної в страховому договорі);
Крім того, є ще загальні умови договору страхування. Це порядок дій застрахованої особи або безпосередньо клієнта чи споживача страхових послуг при настанні страхового випадку: що йому потрібно зробити, до кого звернутися, як швидко повідомити страхову компанію, які документи надати (такий пункт із переліком документів є в кожному договорі).
І найважливіше — подивитися, в яких випадках компанія не здійснює виплату відшкодування! Наприклад, це може статися, коли власник сам пошкодив своє майно у стані алкогольного сп’яніння. Це треба взяти до уваги при добровільному страхуванні, бо щодо нього кожна страхова компанія встановлює свої правила.
— Тож ці правила не є сталими, і фізична особа може обговорити умови договору зі страховиком?
— У цьому й різниця між добровільним та обов’язковим видами страхування! При обов’язковому неодмінно зазначають, на яку саме суму здійснюється страхування, наведені стандартні умови договору, включно з порядком здійснення виплат із відшкодування при настанні страхового випадку й розміром страхового платежу, і жодна компанія не може відійти від цього, укладаючи договір. Щоправда, й для споживача такий варіант — найпростіший, оскільки має лише обрати конкретну компанію, виходячи зі своїх інтересів.
А от при добровільному страхуванні умови встановлює страхова компанія. І оскільки такий договір — угода двох сторін, то за домовленістю можуть обговорювати та змінювати їх. Але щоб висловити свої побажання щодо змін, потрібно спершу проаналізувати пропоновані умови договору. Трапляється, укладачі не готові розібратися в них, і бажають лише зекономити. Хоча, можливо, сплативши, умовно кажучи, на 200 грн більше, замість скороченого зможуть отримати повний договір страхування з безлімітним страховим покриттям окремих ризиків.
— Чи беруть до уваги при розгляді справи відеозаписи обставин настання страхового випадку, самотужки зроблені застрахованими потерпілими?
Людмила Григорівна. Одеська обл.
— Якщо учасник дорожньо-транспортної пригоди має відеозапис того, як це сталося (на відеореєстраторі чи мобільному телефоні), він може не надати його поліції, яка приїде встановлювати умови й обставини настання ДТП, натомість пізніше показавши страховій компанії. Але існує дуже великий ризик, що у випадку, коли люди не постраждали, буде складений адміністративний протокол на водія, який, на думку поліції (якщо той сам не визнає своєї вини), спричинив аварійну ситуацію. І ненадання відеодоказів на місці пригоди під час з’ясування всіх обставин може зашкодити при визначенні винуватця. Бо докази, подані не на місці ДТП, у подальшому можуть бути не прийняті до розгляду. Тому ми рекомендуємо нашім клієнтам надавати всі докази поліції для встановлення об’єктивних обставин ДТП.
— А в який термін треба надати такі матеріали учаснику ДТП?
— За Кодексом про адміністративні правопорушення, будь-які докази, наявні в учасників або свідків, котрим були відомі умови й обставини настання ДТП, потрібно надати представникам правоохоронних органів до складання протоколу про адміністративне правопорушення. Тож під час опитування всіх учасників ДТП і свідків обов’язково потрібно надати цю інформацію представникам Національної поліції, щоб її зафіксували. Наприклад, коли йдеться про водія, який має відеозапис і впевнений, що не порушував правил дорожнього руху: «До моїх письмових пояснень додаю відеозапис настання обставин ДТП з реєстратора». (Слід зазначити марку моделі реєстратора). І якщо водій надає запис не шляхом копіювання, то зазначають марку СД-карти, на яку здійснено вказаний відеозапис. Тільки при фіксації інформації, яким саме пристроєм було знято цей відеозапис і на якому пристрої його збережено співробітниками поліції (водій має собі зробити копію, бо є випадки, коли докази губляться), він передається для оформлення процесуальних документів як доказ.
Якщо водій передав оригінал відеозапису Нацполіції, то страховій компанії можна надати його копію або письмове пояснення: мовляв, «обставини настання ДТП зафіксовані таким-то пристроєм, відеозапис з якого передано співробітникам Національної поліції та долучено до матеріалів адміністративної справи».
— В який термін треба повідомити про ДТП свою страхову компанію і які мають бути найперші дії страхувальника?
Григорій. Полтавщина.
— Якщо йдеться про обов’язкову цивільну відповідальність власників транспортних засобів, урегульовану Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то там чітко визначено: страхувальник-власник полісу має повідомити свою страхову компанію про настання страхового випадку в строк до 3 днів.
Коли ж ідеться про добровільне страхування, то зазвичай визначений термін — 2 дні. Але кожна страхова компанія у своїй формі договору може зазначити, що при настанні страхового випадку потрібно негайно повідомити, наприклад, асистуючу службу; або, крім державних органів (тобто Нацполіції — при ДТП, ДСНС — при пожежі, медзакладу — при травмі), зателефонувати до асистуючої служби. Тому радимо своїм клієнтам завжди мати при собі номер договору страхування та номер телефону страхової компанії. Також під час дзвінку до страхової компанії можна отримати детальну консультацію щодо подальших дій.
— Пане Андрію, від чого, на вашу думку, варто найперше страхуватися?
— Кожна цивілізована людина повинна мати 3 договори страхування: договір страхування майна (житла та, за наявності, автомобіля); договір медичного страхування або страхування від нещасного випадку, і третє — для автовласників — обов’язковий договір страхування цивільної відповідальності власників транспортного засобу. Й дуже добре, якщо всі ці договори укладені в одній компанії, або коли маєте єдиний номер страхового брокера чи агента. Тоді при настанні будь-якого страхового випадку за цими договорами телефонуєте, назвавши себе, просите зафіксувати своє звернення і запитуєте, якими мають бути ваші подальші дії. Адже страхові випадки трапляються завжди неочікувано, і у такій ситуації, нерідко, немає можливості досконально перечитувати власний договір страхування, шукати алгоритм дій та вивчати обов’язки сторін, щоб зробити все правильно й отримати відшкодування. А от телефон своєї страхової компанії або брокера завжди можна мати при собі, аби зафіксувати своє звернення, отримати консультацію, уточнити, в який термін маєте письмово повідомити про страховий випадок тощо.
Більшість компаній наголошують на необхідності телефонного й письмового повідомлень про його настання. Телефонне повідомлення потрібне, щоб підтримати страхувальника, можливо, допомогти з виїздом аварійного комісара. Більшість страхових компаній за таких обставин справді хочуть допомогти своїм клієнтам, тому що це їхній імідж, об’єктивність розслідування настання страхового випадку і дуже часто — ще й зменшення розміру збитків. Наприклад, якщо пожежа трапилася на складі, а представник страховика не огляне його впродовж 10 чи 20 днів, то клієнт може подати до суду і стягнути шкоду в якості неотриманого прибутку через невиконання умов договору. Тож адекватна страхова компанія чи брокер зацікавлені в оперативності фіксування страхового випадку й у допомозі клієнту, не залишаючи його сам на сам за складних обставин. Адже непоодинокі випадки, коли людина, вперше в житті потрапивши в ДТП, не знає, як оформляти матеріали для Національної поліції, що писати в поясненнях тощо. І якщо інший учасник ДТП виявиться «досвідченішим» порушником і знатиме, як йому вигідніше повестися, то є велика ймовірність, що винуватцем визнають саме нашого недостатньо обізнаного клієнта, навіть якщо нічого не порушував. Тому зателефонувати до страхової компанії чи брокера за таких обставин — в інтересах самого клієнта.
Що стосується добровільного страхування, то такий договір передбачає певні зобов’язання кожної зі сторін. Зобов’язання клієнта — вчасно повідомити про настання страхового випадку, а страхової компанії — здійснити виплату відшкодування. Договором передбачені випадки, коли клієнт може затриматися і невчасно повідомити про те, що сталося; це обставини, наприклад, перебування в лікарні чи навіть втрата свідомості. Звісно, за таких обставин ніхто не думає про договір страхування, і це нормально та об’єктивно. Якщо ж, для прикладу, два автомобілі зачепилися бамперами, водії це зафіксували з представниками Нацполіції та роз’їхалися, а за тиждень-два наш клієнт раптом згадав, що має договір страхування, і вирішив звернутися до страхової компанії, то ситуація вже залежатиме від того, чи сторони знайдуть консенсус.
— Чи може страхувальник, і в яких саме випадках, самотужки домовлятися щодо відшкодування збитків із іншою стороною?
Михайло. м. Дніпро.
— Якщо винуватець готовий усе компенсувати, то можете вирішити це між собою. Треба лише розуміти порядок та орієнтовний розмір вартості ремонту автомобіля чи квартири. Для цього бажано зателефонувати на станцію технічного обслуговування, якій довіряєте, якщо йдеться про авто, чи до будівельників, які займаються ремонтами, якщо йдеться про квартиру.
У цьому контексті варто згадати про так званий європротокол. Наразі більша частина водіїв уже мають діючі та дійсні договори «автоцивілки» й можуть за європротоколом оформити ДТП без виклику співробітників Нацполіції. У цьому є свої плюси й мінуси. Плюси в тому, що не потрібно чекати, може, й кілька годин, приїзду працівників поліції для оформлення всіх обставин ДТП, а у визнаного винуватцем ДТП за європротоколом не заберуть посвідчення водія, він не нестиме адміністративної відповідальності й не сплачуватиме штраф, розмір якого — від 340 до 425 грн; крім того, не проходитиме по базі Нацполіції як водій, що спричинив ДТП.
Але є й мінуси, бо європротокол може бути оформлений за певних умов, і найперше це — сума збитку, яка наразі обмежена 50 тис. грн. Тож якщо водій, якому нанесено збиток, погодиться на європротокол, а потім виявиться, що ремонт його авто на СТО через приховані внутрішні пошкодження обійдеться дорожче, то страхова компанія водія-винуватця ДТП відшкодує йому лише до 50 тис. грн, за вирахуванням франшизи (якщо така зазначена в договорі страхування), а решту буде складніше отримати. Добре, якщо винуватець ДТП погодиться доплатити за ті видатки, які не покрило страхування, але на це пристане не кожен.
Другий ризик — у тому, що при оформленні європротоколу водії мають дійти згоди, хто саме з них винуватий, і спільно скласти його. Нарешті, третій мінус: якщо, крім майнової шкоди, було заподіяно шкоду життю або здоров’ю водіїв чи пасажирів, то європротокол оформляти не можна; він буде визнаний недійсним, і є потенційний ризик не отримати жодного відшкодування. Нарешті, ще одна умова оформлення протоколу: водії мусять перевірити, чи платоспроможні їхні страхові компанії.
— На автобусних і залізничних квитках зазначено страховку. Отож усі пасажири, які мають такий квиток, насправді вже є застрахованими на випадок якогось дорожнього нещастя, чи це лише написано?
Ніна Степанівна. Івано-Франківська обл.
— Це якраз один із тих видів обов’язкового страхування, який можна віднести до соціального. Перебуваючи в транспортному засобі за наявності квитка, пасажири справді є застрахованими. Постановою Кабміну №959 визначено не лише умови й вартість такого страхування, яка входить у вартість квитка, а й умови виплати відшкодування. Кожен пасажир при цьому застрахований на 102 тис. грн, і при настанні страхового випадку отримає компенсацію. Тож важливо зберігати цей квиток. А ще в кожному транспортному засобі — автобусі чи вагоні поїзда — розміщено інформацію про страхову компанію, де зазначені її номери телефонів, за якими треба звертатися.
Важливо: треба завжди оформлювати документи із залученням державних органів. Якщо на транспорті сталася аварійна ситуація, внаслідок якої заподіяна шкода життю або здоров’ю пасажирів, не варто вірити обіцянкам винуватця колись відшкодувати збитки. Потрібно одразу належно оформити документи про ДТП із залученням співробітників Нацполіції, зафіксувати і скласти відповідний акт установленої Кабміном форми, який оформляється при нещасному випадку на транспорті. На підставі цих документів потерпіла застрахована особа може отримати відшкодування. Тоді як за їх відсутності або невчасного оформлення є ризик не отримати компенсацію.
— Прошу розповісти про договір страхування врожаю сільськогосподарських культур. Хто може його укласти і на що варто звернути увагу?
Маркіян. Закарпатська обл.
— Наразі є дві форми такого страхування: добровільна та обов’язкова. Але обов’язкове страхування зараз фактично не здійснюється, бо розраховане на отримання дотації або компенсації з державного бюджету, на що останнім часом не закладаються кошти. Тому практично всі страхування сільськогосподарських культур зараз добровільні. Укладаючи такий договір, важливо уважно прочитати його умови, з’ясувати права й обов’язки сторін, розмір франшизи тощо. Застрахувати свій урожай може кожен; інше питання — скільки це коштуватиме. Адже правильне страхування сільськогосподарських ризиків є недешевим: наприклад, якщо йдеться про посіви зернових, то фахівці страхової компанії з агрострахування здійснюють огляд цих культур на момент страхування. Такі технічні витрати при укладенні договору істотно збільшують собівартість страхування, хоч витрати на огляд 10 га чи 10 тис. га не набагато відрізнятимуться. Тому зазвичай для споживачів, коли йдеться про порівняно невеликі площі, наприклад, фермерські поля, вартість індивідуального страхування є необґрунтовано високою. Правильне страхування садів чи виноградників із якісним покриттям коштує ще дорожче, аніж зернових, але, знову-таки, залежить від першочергових витрат і підготовчого процесу, — та чи готові наші фермерські господарства укладати такі договори?
Але в Україні є хороші законодавчі ініціативи, які можуть бути корисними й у цьому випадку: це і сільськогосподарська кооперація, і об’єднання фермерів за районами (регіонами). Тож коли одні й ті самі культури вирощують фермери різних господарств у межах однієї локації (району чи регіону), то варто об’єднуватися й укладати комплексні, спільні договори страхування, які вийдуть значно дешевшими для кожного окремого фермера. До того ж, при колективному страхуванні завжди можна отримати кращі умови.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ
Страховий ризик — це та ситуація, на випадок якої здійснюється страхування.
Настання страхового ризику — це страховий випадок.
При настанні страхового випадку здійснюється виплата страхового відшкодування — завжди в межах і на умовах, визначених договором страхування.
Наприклад, там, де часто трапляються повені, можна застрахувати своє майно: будинок, домоволодіння, але важливо зважати, що саме буде зазначено в договорі страхування. Якщо, скажімо, страхова компанія передбачила окремий ризик пожежі, окремо — ризик підтоплення через підйом води чи розлив гірської річки, підйом грунтових вод тощо, і ще окремо фіксується ризик стихійних лих, то укладення договору тільки від ризику пожежі і стихійних лих не покриватиме страховий випадок, коли станеться розлив ріки чи підтоплення, тому що вважатиметься: ризик, який відбувся, не є застрахованим.
Франшиза — це та частина збитку, яка не відшкодовується страховою компанією.
На прямій лінії чергували Тетяна ВЛАСЮК і Ольга ГОЙДЕНКО.