У Вижницькому видавництві «Черемош» 2025 року побачила світ епохальна книга «Тріо «Золоті ключі». Її авторки — золоті голоси Українського пісенного Олімпу — народна артистка України Валентина Ковальська та заслужена артистка України, учениця Ніни Матвієнко Руслана Лоцман.
Менш ніж упродовж року видання презентували шість разів: у Вижниці, Чернівцях, в Києві на кону Будинку кіно, в Національній філармонії, в Академії мистецтв імені Павла Чубинського. А 8 липня відбулася сьома за ліком презентація у Національному музеї літератури України. Власне, то була літературно-мистецька зустріч із незрівнянною Валентиною Ковальською — нині професоркою кафедри «Мистецтво співу» Академії мистецтв імені Павла Чубинського, співачкою, фольклористкою. Людиною, яка і співає як ніхто, і вміє яскраво розповісти про спільні творчі дороги з такими унікумами української культури, як Іван і Марічка Миколайчуки та Ніна Матвієнко.
Місію ведучої перфектно здійснювала співробітниця Національного музею літератури Людмила Остапенко.
Книга крок за кроком віддзеркалює 55-річний творчий шлях «Золотих ключів» у складі Валентини Ковальської (альт), світлої пам’яті Ніни Матвієнко (сопрано) та Марії Миколайчук (мецо-сопрано).
Свого часу письменник Микола Кагарлицький висловив влучну думку: «Це тріо унікальне в сучасній народній культурі, де три голоси не просто гармонійно злилися, а ніби розчинилися один в одному, творячи гімн українській пісні. Кожна з них — взірець виконавської майстерності, максимальне заглиблення й прочитання слова. Чистота інтонування, виразність дикції, бездоганність народного звуковедення — найприкметніші риси їхньої інтерпретації».
Ідея видання народилася в душі Валентини Ковальської зі стремління зберегти унікальний мистецький досвід колективу. Над книгою ґрунтовно попрацювали, тож вона вагома й за наповненням (містить наукові та публіцистичні матеріали, спогади, розповіді про концертну, фольклорно-експедиційну та педагогічну діяльність учасниць тріо, особистий щоденник Валентини Ковальської), й ілюстративно (історичні світлини з життя «Золотих ключів», доповнені чарівними витинанками).
Особливо цінною частиною фоліанта є закарбований для нинішніх і наступних поколінь українців справді золотий репертуар колективу: 442 народні пісні у виконанні тріо, дуетів та соло, опрацьовані фольклористкою Катериною Міщенко.
Відтак під час презентації крізь всі часи й обставини лунали піснеспіви зі скарбниці знаменитого тріо у виконанні Валентини Ковальської та її посестри — заслуженої артистки України, солістки-вокалістки Національної філармонії України Тетяни Школьної.
Глядачі винагородили співачок бурхливими оплесками та вигуками «Браво!», адже цього дня у стінах музею оживала історія акапельної української пісні.
Також з екрана линув спів тріо «Золоті ключі» у його легендарному складі, тож було самозрозуміло: розповідати — важливо, а навіч побачити, оживити вікопомність — дорого вартує.
Кожна пісня супроводжувалася оплесками.
Валентина Ковальська була розчулена. Щемно оповідала про себе: як співала з дитинства, як директор в школі-інтернаті приносив їй домашні яйця для покращення голосу. Як згодом прийшла до студії при хорі ім. Г.Верьовки, де першою, з ким познайомилася, була Ніна Матвієнко, котра запитала: «Ти звідки?» Яку роль зіграв Іван Миколайчук у становленні «Золотих ключів» і чому саме лицар українського поетичного кіно є хрещеним батьком гурту. Як згодом саме в Рівному, де народилася Валентина Ковальська, троїстий спів почув керівник Національного заслуженого академічного народного хору імені Григорія Верьовки Анатолій Авдієвський.
Окремо Валентина Ковальська наголосила, що «Золоті ключі» завжди співали у першому відділі концертів саме календарно-обрядові пісні.
— Не знаю, який ще колектив включав до своїх концертних програм колядки, щедрівки, веснянки, купальські пісні тощо, — зізнається Валентина Павлівна.
Важливо, що у день презентації в Національному музеї літератури у виконанні Валентини Ковальської та Тетяни Школьної звучала також особлива, пророча в долі Івана Миколайчука пісня «Ой, у полі жито копитами збито».
Валентина Ковальська пригадала приголомшливий факт:
— Почувши її вперше у виконанні нашого тріо, Іван мовив:
«Так, дівки: щоб два куплети цієї пісні були викарбувані у мене на могилі». А завершальними є пророчі слова:
«Ой, устань, козаче,
Устань молоденький,
По діброві ходить-блудить
Коник вороненький.
Ой, нехай він ходить,
Нехай собі блудить,
Прийде тая годинонька,
Що він мене збудить».
Нині на козацькому хресті, що встановлений на місці упокоєння Івана Миколайчука, містяться саме ці строфи. Коли я приходжу до останнього прихистку нашого генія українського поетичного кіно, щоразу на прощання промовляю: «Іване, вставай вже…»
До того ж усі охочі мали нагоду поповнити свою домашню бібліотеку виданням «Тріо «Золоті ключі», кожен розділ якого нагадує енциклопедію: «Золоті ключі» в історії україноспіву», «Триголосся у портретах», «Літопис творчості тріо «Золоті ключі» та «Репертуарна скриня тріо «Золоті ключі».
Оскільки книга містить і тексти, і ноти цілого сонму українських народних пісень на всі випадки життя, то може стати у пригоді кожному схильному до співу українцю, тим самим підживлюючи пісенне древо Української Нації.
Добра новина: книга «Тріо «Золоті ключі» нині є серед претендентів конкурсу «Книга року».
А ще 2018 року «Золоті ключі» отримали сертифікат Рекорду України «За найтриваліший період творчості акапельного тріо». Ба більше! Завдяки Валентині Ковальській заіснувало тріо «Срібні ключі», у складі якого — троє студенток Академії мистецтв імені Павла Чубинського: Наталя Рула, Анна Покатілова, Софія Попова. Саме вони на одній з презентацій виконали епічну пісню «Червона ружа», яка свого часу потрапила у чорні списки радянських карателів-кадебістів. Валентина Ковальська розповіла, що після того, як тріо «Золоті ключі» заспівали «Червону ружу» на сцені Палацу «Україна», за це на другий день тодішній директор Борис Шарварко був звільнений з посади. А все тому, що композиторка Галина Менкуш створила пісню на слова дисидента Володимира Іванишина.
Варто усвідомити: «Золоті ключі» — це епоха в історії України. Понад півстоліття вони плекали українську пісню на сценах Києва, всієї України та країн Європи, Америки, Канади, Великої Британії. Саме через народну пісню троє українок транслювали світові багатство і глибину української культури, зберігали й популяризували наші традиції, утверджували національну ідентичність. Честь, вдячність і слава!
Ольга ДУБОВИК.
