«Соромно за те, що я живий», «соромно, що встиг евакуюватися, а наступну колону розстріляли», «соромно, що не допоміг, не встиг, не зробив те, не зробив інше… міг зробити більше!» – ці та подібні їм думки переповнюють зараз голови багатьох українців.
Як ви зрозуміли з контексту, синдром очевидця (провини вцілілого) виникає у разі травматичної події. Людині достатньо пережити реальну небезпеку або ж бути очевидцем страшних подій, чи просто побачити тяжкі для психіки матеріали в соціальних мережах. Порівнюючи свою ситуацію з трагічною долею постраждалих, вона відчуває провину та жаль.
Важливо знати, що синдром очевидця притаманний дуже великій кількості людей. Поговоривши з рідними, ви можете виявити, що вони вас добре розуміють! Друзям та родичам можуть бути вельми знайомі ваші ж відчуття. Адже ми, плюс-мінус, в однакових умовах. Як зарадити собі, близьким?
Ось вам перша порада, як позбутися синдрому очевидця, – це допомога іншим.
ПРАВИЛО КОНЦЕНТРОВАНИХ КІЛ
Спочатку ви допомагаєте тим, хто поруч (тобто найближчому колу – сім’ї) . Якщо рідні в безпеці, здорові та можуть впоратися з усім самостійно, зверніть увагу на друзів і товаришів. Далі – знайомі або сусіди.
Якщо ж відчуваєте, що найближче оточення не потребує вашої допомоги на даний момент, поцікавтеся про можливості співпраці з будь-якою волонтерською організацією.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ
І, звісно, не забуваймо, що й ми можемо «нести службу». Інформаційний фронт являє собою чимале поле битви, яке потребує нашої цілеспрямованої участі: поширювати інформацію, яка підтримує та мотивує, не підхоплювати панічні настрої, блокувати дезінформацію (не розповсюджувати, не переказувати неперевірені факти із сумнівних джерел).
ДБАЮЧИ ПРО СЕБЕ – ДБАЄМО ПРО КРАЇНУ
Зокрема, про її добробут. Задумайтесь, будь ласка, чи була б від вас користь, якби залишились у небезпечному місці? Або якби не евакуювались? Чи ризикували своїм життям, сидячи в підвалі? Рятуючи себе, ви тим самим зменшуєте й обсяги рятувальних операцій. Наприклад: мінус одна людина, яку потрібно було б діставати з-під завалів, або мінус одна людина, яку потрібно було б терміново евакуювати. Ви у безпеці – отже, нервова система ваших батьків і близьких також захищена. Як і ваша. З відносно здоровою нервовою системою, наскільки це зараз можливо, ви принесете більше користі країні, ніж зі зламаною психікою.
Ви не винні в тому, що відбувається навкруги. Після усвідомлення цієї ключової ідеї подумайте, як саме й кому саме могли б допомогти? Якщо нікому – почніть із себе.
Милана ОПАНАСЕНКО, психологиня.
