Інколи символи міста бувають підказані його історією, інколи — назвою чи давньою легендою. Наприклад, місто Сарни на Рівненщині обрало своїм символом прудку сарну. Міський герб із її зображенням офіційно затвердили 1995 року. Синя верхня частина щита символізує озера та річки, тоді як нижня — тутешні ліси. Саме на зеленому тлі й зображено сарну.
Того самого 1995-го було затверджено й герб Летичева на Хмельниччині, в основі якого — давні герби містечка, датовані ще 1796 і 1864 роками. Нині на його лазуровому тлі — срібний хвилястий пояс; у верхній частині — золоте сонце з шістнадцятьма променями; у нижній — біжить срібний вовк. Якщо сонце традиційно символізує Поділля, то хижа тварина, що перекочувала на новий герб зі старішого, — данина однойменній річці Вовк, над якою свого часу постало місто. Тож, всупереч традиції, герб Летичева відтворює своєю символікою назву не самого міста, а річки, над якою стоїть.
Зображення вовка віднедавна — й на гербі Катлабузької громади Ізмаїльського району Одеської області, затвердженому на сесії селищної ради зовсім недавно — 17 листопада минулого року. За описом герба, срібне увігнуте вістря ділить щит на два поля. У полі червоного кольору — золотий бик, що стоїть на задніх ногах, тоді як у полі зеленого кольору — срібний вовк, що стоїть на задніх ногах. У вістрі — пурпурова троянда із зеленими листочками та золотим осердям. Як зазначено в пояснювальній записці, троянда, бик і вовк символізують три національні спільноти, які складають населення громади — болгар, молдован і гагаузів відповідно, а срібне вістря — символ озера Катлабуг, на березі якого розташовано однойменне селище.
Цьому передувала довга історія зміни назв — і, відповідно, символів — адміністративного центру громади. Заснований не пізніше 1819-го болгарськими переселенцями над однойменним озером, спершу він отримав від пастухів-ногайців назву Шикирли-Китай. Згодом село понад 20 років входило до складу Молдавського князівства, переважно у складі об’єднаної Румунії. Деякий час громада мала печатку з гербом, де було зображено п’ять (на пізнішій печатці — двійко) цукрових голів, які помилково тлумачили як фігури жінок у турецькому вбранні. Насправді цукрові голови символізували тоді назву поселення, що в перекладі означала «Цукровий берег». Потім селище перебувало у складі російської імперії та Румунського королівства, за часів якого звалося Король Міхай. За радянської влади, а далі й за Незалежності мало назву Суворове — на честь російського полководця, аж поки 2024-го отримало нове, історично обґрунтоване, ймення — Катлабуг, яке майже за рік успадкувала й відповідна громада. Отож затвердження нового герба за старими символами було на часі. Так само символічно виглядає тут і офіційно затверджений прапор громади, який складається з двох горизонтальних смуг — зеленої (символ родючої землі) та червоної (символ вина з виноградників), тоді як від древка до середини прапора відходить клин білого кольору із такою само трояндою, як на гербі. І це вже нагадування про ще одне багатство цієї місцини — бринзу.
Із цієї історії можемо зробити висновок: навіть якщо ваш населений пункт дотепер не міг похвалитися гідним гербом, — все у ваших руках. Точніше, в руках вашої територіального громади. Адже, взявши до уваги історію свого населеного пункту і дотримуючись рекомендацій сучасної генеалогії, можете створити, винести на обговорення й офіційно затвердити герб, яким пишатимуться наступні покоління ваших земляків і ваші власні нащадки.
Ольга ВОЛИНСЬКА.
