Пісня за всіх часів була підтримкою нашій чи не найспівучішій у світі нації, а коли треба — то й потужною зброєю. Такою стала вона і цієї лихої для всієї України години. А народні артисти України, засновники та організатори Міжнародного родинного фестивалю «Мелодія двох сердець», який понад два десятки років дарував пісенну радість багатомільйонній аудиторії, подружжя Світлана та Віталій Білоножки разом із Міжнародним благодійним фондом «Незламна українська нація» (голова фонду Галина Захарченко) започаткували цьогоріч Національний благодійний творчо-мистецький фестиваль військово-патріотичної пісні — «Мелодії незламних сердець». Про це і не тільки поспілкувалися ми з пані Світланою, котра очолює організаційу раду фестивалю.
ПРО «МЕЛОДІЇ НЕЗЛАМНИХ СЕРДЕЦЬ»
Насправді ми, українці, не можемо без пісні. І в нас настільки талановиті люди, і так їх багато! Ми часто їздимо до наших воїнів із благодійними концертами, нас і запрошують. Коли запитуємо, що хочуть почути сьогодні, зазвичай відповідають: «Щось веселе й про кохання». Бо їм хочеться зігрітися в цьому, побути в атмосфері тепла, любові, щирості.
А чому саме виникла думка про фестиваль? Бо й серед воїнів є багато тих, хто співає. Маємо таких знайомих, і мій племінник, наприклад, котрий також у лавах ЗСУ, розповідає, що дуже багато талановитих хлопців, котрі самі складають вірші, пишуть музику, грають на гітарі, співають. Це дуже підтримує, заспокоює їхню нервову систему. Бо ж нелегко там, на фронті, не так просто все те витримати. А саме пісня, або просто мелодія чи якийсь тихий, теплий вірш заспокоюють, урівноважують. Як це важливо!
Отак ми разом із нашими друзями й прийшли до ідеї створення фестивалю «Мелодії незламних сердець», і попри всі труднощі рухаємося далі. Подають нам дуже багато заявок, по 50–60 з кожної області. Стільки вже пісень написано саме про війну, про нас, непереможних, про матерів, про дітей, про кохання. Їх творці — це різні люди: аматори, професіонали. І, безумовно, хочемо, аби й наші воїни заспівали. Робитимемо все можливе, щоб вони все-таки побували, можливо, й на обласних конкурсах, а потім і в Києві. Неодмінно проводитимемо відбіркові конкурси по регіонах, десь області доведеться об’єднувати для прослуховування. Звісно, не так просто зібрати колектив, зорганізувати всіх, поїхати по Україні, працювати. Усе ж може бути. Але — ризикуємо. Хочемо відібрати кращих і привезти до Києва на фестиваль восени. Хоча відзнаки готуємо всім учасникам. Не ставимо за мету, аби це був неодмінно сильний голос, досконале аранжування. Головне — від душі, від щирого серця. Інакшою та пісня не може бути. А написане в окопі взагалі ні з чим не зрівняти.
ПРО БАГАТСТВА УКРАЇНИ ЗА ЧАС ВІЙНИ
Ми збагатилися на хороших людей. Ми збагатилися на добро. На любов. На єднання. В українців якось начебто душа відкрилася… І цінність життя зросла, й жага до нього. А воно ж, на жаль, швидко пролітає, а так хочеться прожити в радості, щасті, мирі свої роки. У цій біді ми стали ближчими одне до одного, почали більше оберігати своїх близьких. А яке в українців прагнення до волі, до свободи! І ніщо не зламає нашу сильну націю. Ми робимо свою добру, щиру справу: захищаємося від ворога, захищаємо своє, засіваємо поля, одружуємося, діток народжуємо.
ПРО «КУЛЬТУРНІ СКАНДАЛИ»
Дуже правильно робимо, відмовляючись бути з росіянами на одній сцені. Просто не розумію їх: вам що, вибачте, повилазило, позакладало і ви не бачите, не розумієте, що ваша росія напала на нашу Україну, воює на фронті, нівечить наші землі, вбиває дітей і жінок?! Ви хочете прикинутися глухими та німими — нічого не бачимо, нічого не чуємо?! Скільки вже можна слухати тих своїх проплачених пропагандонів, які несуть таке, що на голову не налізе. Так, вони відпрацьовують гроші, хоча, може, й задумуються над дійсністю, але видають на гора, виносять на телеекран усіляку нечисть і радіють, як маса те все споживає. Та це тільки збоченці можуть так поводитися. Але ж гроші не пахнуть. І то така нація, паскудна у всіх своїх вимірах. Безумовно, що відмовлятимемося, і ще дуже довго від будь-якого сусідства з ними. Й не тільки артисти на сцені, а й спортсмени це роблять. Одне слово, всі, хто шанує свою країну і над усе хоче її Перемоги.
ПРО ПЕРЕМОГУ
А переможемо ми тільки таким чином, якщо всі єдині будемо, разом працюватимемо і ворогу спуску не даватимемо. Кожен на своєму маленькому фронті. Кожен у своїй домівці. Кожен на своєму посту. Хоч би де був. А не тільки наші ЗСУ, які день і ніч б’ються за наше життя, за життя нашої країни. Ми всі разом, кожен зі своєї хати повинен захищати країну.
Повну версію порадницької гостини З СВІТЛАНОЮ БІЛОНОЖКО можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 1 червня 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна Власюк, головний редактор газети «Порадниця».