У час цієї війни, коли тисячі українських Героїв нескінченним потоком ідуть на небо, ті, хто їх знав і любив, хто продовжує їх любити, — серед нас. Вони неустанно шукають способу зберегти пам’ять про знищений яскравий квіт української нації — і нерідко продовжують справу Героїв, вкладаючи серце, душу й натхнення в ідеї, які прагли, але не встигли втілити в життя наші загиблі захисники. Один із таких проєктів — фестиваль «Протасів Яр», присвячений пам’яті громадського активіста, розвідника 93-ї бригади «Холодний яр» Романа Ратушного, покликаний «поширювати ідеї громадського активізму, сили локальних громад, об’єднань небайдужих громадян, а також історії про те, як зусилля однієї людини або малої групи людей, їх віра і відчуття відповідальності за власний дім можуть змінити район, місто, всю країну». Цей молодий за віком чоловік устиг проявити себе зрілим громадянином, зробивши дуже багато для своєї громади та суспільства загалом. Фестиваль у Протасовому Яру був мрією Романа, про яку голова українського ПЕН Тетяна Терен і журналістка Мирослава Барчук дізналися від його матері, письменниці Світлани Поваляєвої, коли він повернувся додому на щиті. Започатковані Романом ініціативи, усе те, що хвилювало, надихало, належало до сенсів Ратушного, 2023-го переросли в масштабну змістовну щорічну подію під гаслом «Ніколи нічого не бійтеся».
Завдяки фестивалю, заснованому ГО «Захистимо Протасів Яр» і громадою Протасового Яру за сприяння Міжнародного фонду «Відродження», вплив Романа Ратушного на громадське й культурне життя столиці триває. Понад три місяці що два тижні по суботах на галявині Протасового Яру відбувалися лекції, тематичні дискусії, літературні читання за традиційними напрямами — мистецьким, історичним, демократії та прав людини, а також кінопокази та концерти. У рамках фестивалю відбувалися мистецькі події, під час яких збирали кошти на підтримку ЗСУ. Серед учасників минулорічних заходів був Ігор Козловський, а також Ада Роговцева, Наталія Сумська, Станіслав Асєєв, Римма Зюбіна, Наталка Ворожбит, гурти «ТЕЛЬНЮК: Сестри», Хорея Козацька, KOZAK SYSTEM та ін. До складу координаційної ради, крім матері Романа, зокрема, входила Вікторія Амеліна, а також Юлія Бартле, Тетяна Терен, Мирослава Барчук, Тетяна Власова та ін. Організатори — Український ПЕН і НЦНК «Музей Івана Гончара» — цьогоріч запросили до свого кола й ГО «Форум Видавців».
Фестивальні дні-2024 — 15 червня, 6 липня, 10 серпня, 7 вересня. Тож долучаймося! І — пам’ятаймо Героя!
ЗАХИСНИК ПРОТАСОВОГО ЯРУ
Роман народився 5 липня 1997 року. Його батьки — активіст руху «Збережи старий Київ» Тарас Ратушний і письменниця Світлана Поваляєва. 15-річним вступив до Київського фінансово-правового коледжу, аби здобути вищу юридичну освіту. У 16 — долучився до Революці Гідності, набувши першого досвіду участі в масштабних протестах. Він був у числі студентів, які постраждали від атаки «Беркута» в ніч проти 30 листопада. Відтак зрозумів: хоче жити в європейській Україні. Його батько згадував: із вірогідністю 99 відсотків син тоді перебував там, де найнебезпечніше, й 1 відсоток — спав, геть виснажений. Роман був переконаний: саме завдяки Майдану в країні відбулася величезна кількість позитивних змін. Помічав їх, радів їм. Потім певний час працював як журналіст над проєктом про київських чиновників, енергетику, тендерні оборудки. Брав участь у протестах за кадрові зміни в МВС, за пришвидшення розслідувань злочинів часів Євромайдану в Києві та Одесі. Створив навіть мапу інтернаціональних зв’язків російської та української мафій.
У 21 рік Роман очолює ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а роком пізніше — й відповідної ГО: дає коментарі для ЗМІ, організовує та координує заходи. Конфлікт між мешканцями столичної Солом’янки та забудовником із Дніпра ТОВ «Дайтона Груп» загострюється навесні 2019-го, коли киян сповіщають про плани будівництва на схилі трьох 40-поверхівок. Будівельну техніку й вирубку дерев люди намагаються зупинити вуличними протестами — аж до повалення парканів незаконної забудови. За кілька місяців Роману як очільнику спротиву забудові погрожують фізичною розправою один із бенефіціарів ТОВ «Дайтона Груп» бізнесмен Геннадій Корбан і заступник керівника ОП Андрій Смірнов, який захищав інтереси фірми. Оприлюднивши у ЗМІ записи погроз, молодий активіст звертається за захистом до вищих державних осіб, проте відповідного розслідування не відбулося, тож Ратушний, побоюючись за своє життя, змушений якийсь час переховуватися. Згодом Державна архітектурно-будівельна інспекція заборонює продовження будівництва в зеленій зоні, а 27.06.2020 Київрада повертає статус зелених насаджень земельній ділянці площею 3,15 га у Протасовому Яру. Забудовник намагається скасувати таке рішення через суд, визнавши дії Київради незаконними. Цей позов задовольняє Окружний адмінсуд Києва, але по тому скасовує Апеляційний суд.
Інтереси Романа Ратушного та ГО «Захистимо Протасів Яр» у судових процесах представляє відома адвокатка Євгенія Закревська. Восени 2020-го Окружний адмінсуд визнає протиправним та скасовує дозвіл на будівництво у Протасовому Яру житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем і паркінгом. 2021-го Господарський суд визнає недійсним договір суборенди земельної ділянки, де вирубав дерева забудовник. Остаточну крапку в цій справі ставить Касаційний адмінсуд, який на початку 2022-го визнає законним рішення Київради про заборону будівництва в парку «Протасів Яр». Успіхом у цій боротьбі захисники Протасового Яру завдячують активності громади та синхронності акцій протесту та юридичної частини.
У той час активіст приходить висновку: що менше людина бореться за зміни в Україні, то менше вона — громадянин. «Нівелюючи слово «активіст», ми нівелюємо слово «демократія». Я це роблю для себе», — каже Роман, постать якого стає упізнаваною.
Його цінності давно сформовані й визначені. «Незалежність України, суверенітет і національна культура — вище за все для мене — за особисте благополуччя, за якісь інші моменти», — зізнається Ратушний. І додає: почувається в цій країні «повністю вільною людиною», відчуває її своєю, тому що «в разі чого ця країна мене не кине. У мене є можливість достукатися» до неї. 2020-го він балотується до Київської міськради IX скликання від партії «УДАР Віталія Кличка», але депутатом не стає.
ВІЛЬНИЙ ЗАВЖДИ
Долучившись до акцій на підтримку ув’язненого одеського активіста Сергія Стерненка, після однієї з них — за звільнення Стерненка і реформу судової системи — отримує підозру в хуліганських діях. Того дня, 20.03.2021, частина протестувальників обмалювала написами стіни будівлі ОП на Банковій, розбила скло, палила фаєри, запускала феєрверки, але доказів участі самого Ратушного у цих діях немає. В ефірі Громадського радіо він припускає: ця підозра пов’язана з давнім протистоянням довкола забудови Протасового Яру. Каже, що позиватиметься до Європейського суду з прав людини, аби притягти до судової відповідальності осіб, які «оббріхували його і фальсифікують проти нього справу».
Печерський райсуд Києва обирає йому запобіжний захід — цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета. Його підозрюють іще й в умисному знищенні або пошкодженні майна, на той час уже оціненого в круглу суму, відтак Ратушному загрожує до 10 років позбавлення волі. Проти нього починають інформаційну війну: у Фейсбуці викладають відео невстановленої особи з числа учасників акції, там же зазначені персональні дані й розміщене фото Романа як доказ того, що під час акції планувалася бійка із правоохоронцями «для картинки» на певних телеканалах. Ратушний вимагає спростування недоведеного звинувачення. Інакше, попереджає, буде знову позиватися до суду й вимагати відшкодування моральної шкоди. За відсутності доказів сторона Романа вважає оголошення такої підозри «політично вмотивованим» і пов’язаним із давнішими загрозами «з боку зацікавлених високопосадовців» у ході захисту Протасового Яру.
Під час розгляду скарги в Апеляційному суді понад десять осіб, відомих у суспільстві, виявляють готовність взяти Романа на поруки. Суд скасовує домашній арешт Ратушного, тож прощавай, браслете!
На запитання, чи відчуває, що став вільною людиною, Роман тоді відповів: завжди був вільним. Новий досвід надихає його започаткувати в Ютубі відеоблог, на який підпишуться понад 9 тис. людей. «Привіт, Україно, я — твій громадянин, мене звати Роман Ратушний і на цьому каналі я ділитимусь своїм досвідом…» — так щоразу звертається до глядача. В коментарях під відео незмінно наголошує: озвучуватиме тут свої думки «щодо того, як перетворювати бандитську республіку на нормальну правову державу». І часом ділиться набутими практичними навичками на кштал: «З домашнього арешту на СІЗО: як зібрати передачку. Посібник активіста». Саме тоді проти Романа з’являється новий позов — зокрема, із вимогою спростувати згадки про Корбана на Фб-сторінках активіста і ГО. Апеляцію Ратушного розглянуто лише восени 2022-го, коли його вже не було в живих. Замість нього в справу вступили батьки. 23.03.2023 Київський апеляційний суд ухвалив рішення на користь Романа Ратушного та київської громади.
ЗАПОВІТ ВІД «СЕНЕКИ»
Після початку повномасштабного вторгнення Роман стає добровольцем. Його позивний — «Сенека». Створює підрозділ «Протасового Яру». Боронить Київ як командир групи швидкого реагування ДФТГ спільно з підрозділами ГУР і СБУ. Згодом він уже на Сумщині, в диверсійно-розвідувальному загоні у складі 93 ОМБр «Холодний Яр». 24 березня звітує в соцмережі: «За цей місяць… ми встигли половити диверсантів, роззброїти базу проросійських… тітушок…, навчитись літати на дронах, …не помирати від мін/куль/танків». Дякує всім, хто допомагає. Тішиться: ворогів поменшало, тож можна бути переконаним, «що ти в разі чого розмінявся на двох-трьох. Але недостатньо для того, щоб з війною не стикнулися наші діти». Уже тоді він міркує над завданнями, які постануть перед українцями після Перемоги в цій війні: «…Ми маємо вручну запустити процеси становлення національних республік на території росії, аби… орда більше ніколи не прийшла в наш дім. Нам не треба захоплювати їх території, нам треба знищити російський дух на них».
У квітні, перебуваючи на Харківщині, у розвідвзводі 2-го мотопіхотного батальйону 93 ОМБр, Ратушний робить новий допис, який вподобають понад 16 тис. читачів і поширять понад 13 тисяч. У ньому — дві поради. Перша — «Знімайте рожеві окуляри. Не намагайтесь врятувати свою картинку світу і зону комфорту». Вісім років переховування від реальності «за рожевими окулярами», дружби «з хорошими росіянами» не допомогли тим, хто 24.02.2022 виявився неготовим зіткнутися з реальністю, наголошує воїн. Будь-які пошуки нових елементів до старого світогляду, як-от надія на ліберальних росіян чи перекладання відповідальності лише на керівництво росії, не спрацюють, бо така «система сприйняття світу початково неправильна, …є орда, яка рухається зі сходу за багатствами заходу. Вона буде туди рухатись незалежно від вашого бажання… Просто раніше це були монголи, тепер росіяни… Ми або тримаємось форпостом західної цивілізації, або орда нас приєднує до себе і робить нас своїм гарматним м’ясом знову. Тому друга порада. Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства, пов’язані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по ту сторону, з усіма, хто є носієм російської субкультури. Інакше це все випалить вас. Ви можете в це не вірити… Але ви те саме казали 9 років тому…»
Так само публічно висловлює свою позицію щодо пам’ятника булгакову — «людині, яка весь свій літературний шлях вимазувала в багні ідею української державності, а закінчила в забутті, бо сталіну не сподобався лизоблюдський твір», закликаючи очистити Київ «від імперської копоті». Дивується, чому так багато людей тягне «називати росіян орками», адже ми живемо не в казці: «Ця війна триває більше 300 років. До Маріуполя був Батурин. До Бучі з Гостомелем були каральні акції російської імперії і війська муравйова».
«З Днем Києва, Ізюмщино!» — вітає 29 травня. «Masi Nayyem, тримайся!» — звертається 5 червня до важко пораненого військового.
«А сам не втримався…» — ці сповнені суму слова з’являться за кілька днів під останнім у житті Романа дописом. Потрапивши у ворожу засідку, він загинув у бою біля с.Сулигівка під Ізюмом 9 червня 2022 року. Як довідався його батько, в тому бою Роман полював за танком, що працював по нашій піхоті. Той танк таки підбили, Тарас Ратушний бачив його на полі бою. Тіло його сина вдалося забрати через 4 дні. Весь цей час жевріла надія, що розвідник живий. «Ромчик був кращим з нас, відчайдухом, який завжди був першим в будь-якому бою і ніколи не проявляв страху», — згадували у Фейсбуці його побратими. У ті дні, виконуючи заповіт сина, його мати передала 50 тис. грн проєкту «Твоя підпільна гуманітарка». За них надруковано частину накладу антології «Культурна експансія» — збірки про те, як росія намагалась підпорядкувати й асимілювати українську культуру — і як за всі століття цього не сталося завдяки таким людям, як Роман. Крім того, воїн заповів матеріально підтримати капелу бандуристів, Будинок-музей Шевченка тощо. По 100 тис. грн отримали видання «Новинарня», використавши для створення преміального фонду імені Романа Ратушного для авторів матеріалів про українських захисників, та «Історична правда», яка на ці кошти встановила кілька премій імені Романа Ратушного для молодих авторів за публікації про історію Києва та збереження його історичної спадщини.
Коли його відспівували, на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого було повно людей. По тому було прощання на Майдані. Могила Романа — на ділянці №27а Байкового цвинтаря. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, його було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Найвідоміша цитата Ратушного, оприлюднена багатьма популярними українськими ЗМІ, містить такі рядки: «Просто запам’ятайте: чим більше росіян ми вб’ємо зараз — тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для росіян. Коли ми її виграємо — ми отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни…»
ЙОГО МІСІЯ ТРИВАЄ
Для тих, хто знав Романа зблизька, він — «уособлення всього українського, всього найкращого». Прощаючись, його називали Янголом-Охоронцем Києва. І дякували — за небайдужість і чесність, готовність докопуватися до глибини речей і ризикувати своїм життям заради справедливості, за допомогу в пошуку безвісти зниклого побратима і просто за те, що був чудовою людиною. Друзі досі звітують на його Фб-сторінці, наче пишуть йому листа, котрого ось-ось прочитає: «Роман Ратушний, у тебе все вийшло. Протасів живе. Люди туди приходять, спілкуються, говорять щось розумне чи не дуже, обнімаються, цілуються, закохуються. …Чують твій голос. Сумують і не завжди стримують сльози. Згадують тебе і тобою нарізані задачі». А ще там дають обіцянку: «Твоя справа жива! Сподіваюсь, ми тебе не розчаровуємо!»
За день до 25-річчя від дня народження Романа президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн згадала про нього у промові на конференції з відбудови України: «Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за більш зелену Україну, …проти незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа було забране дуже рано, але його мрії продовжують жити. Мрії про нову Україну, не лише вільну, демократичну та європейську, але також зелену і квітучу. Місце, яке українське золоте покоління нарешті може відчути своїм».
Восени 2022-го комвзводу зв’язку батальйону, де служив Роман, старший сержант Влад Сорд і командир 93 ОМБр «Холодний Яр» полковник Руслан Шевчук зініціювали формування інноваційного розвідвзводу спецпризначення, названого на честь Романа за його позивним — «Сенека». Серед бійців формування, яке розширилося до зведеної роти техзасобів розвідки з експериментальною для ЗСУ структурою — й частина воїнів неформального підрозділу «Протасів Яр». В Інституті права КНУ ім. Шевченка запровадили стипендіальну програму на честь Ратушного коштом міжнародних і українських правничих фірм. Колишня вулиця Волгоградська в тому самому Солом’янському районі, де розташовані зелені легені столиці, — Протасів Яр — тепер носить ім’я Романа Ратушного. У рамках підготовки до першого фестивалю його пам’яті світ побачила коротка документальна стрічка-нарис режисера Mishel Lades «Роман Ратушний. Вільна людина» виробництва BABYLON’13 та фестивалю «Протасів Яр», яка доступна на Ютубі за посиланям: https://www.youtube.com/watch?v=SqQn2h2usvo
У липні 2022-го Київрада ухвалила рішення про створення ландшафтного заказника місцевого значення на обох схилах Протасового Яру, в листопаді 2023-го — проголосувала за присвоєння заказнику імені Романа Ратушного. Наскільки це цінно, судімо вже з того, що дослідження природного розмаїття цієї заповідної зони показало: воно налічує понад 350 видів тварин і рослин, у т.ч. — червонокнижних. А ще громаді вдалося захистити право вільного проходу громадян тими ділянками заказника по інший бік Яру, які наразі в приватній власності ще однієї компанії-забудовника — ТОВ «Протасів Яр» (детально про це протистояння — у розповіді Іллі Лукаша на сайті https://hromadske.ua).
Цього літа на послідовників Романа Ратушного чекає багато різних подій, пов’язаних із Протасовим Яром, — від фестивалю, цьогорічна фокус-тема якого — «Повернення свого», до громадських слухань і продовження боротьби в судах. Напередодні дня Києва, дякуючи КП УЗН Солом’янського району, на «Протасі» з’явилась велика клумба, що відтворює логотип фестивалю і ГО. У цьому зображенні, вважає його автор, художник Нікіта Тітов, втілено сам дух Перемоги. Не зупинятися у боротьбі закликає й допис на Фб-сторінці ГО: «Зараз найбільш активна частина громади воює чи волонтерить. Звертаємось до всіх мешканців: не чекайте, що повернуться хлопці і все зроблять за вас! Це справа кожного! Долучайтесь! Це наш Протас! Це наш район! Це наше місто! Тільки разом ми зробимо цей світ кращим!»
Ольга ГОЙДЕНКО.
