Православні та греко-католики 3 березня вшановують Римського Папу Льва І, який жив у V ст. ще до церковного розколу на православ’я та католицизм. Папа Лев боровся з єресями і захищав вчення, що Христос є досконалим Богом і Людиною, і на IV Вселенському соборі це стане догматом усієї Церкви.
Римо-католики 4 березня згадують святого Казимира Ягеллончика, покровителя Польщі та головного покровителя Литви. Син короля Казимира IV описується як той, що беріг духовну чистоту та був милосердним до вбогих. Допомагаючи в правлінні батькові, відзначився мудрістю та розважливістю. З 1950 р. став патроном литовської молоді. Помер молодим, у віці 26 років і був похований у каплиці у Вільні, в Литві, де й зберігаються його мощі.
Православні 5 березня вшановують князя Ярослава Мудрого, сина рівноапостольного Володимира Великого. Князь був великим будівничим храмів і саме за його правління був збудований кафедральний храм Київської митрополії Свята Софія, відкрито бібліотеку, засновано школу. Мудрий правитель посприяв духовному та культурному розквіту всієї Київської Русі. Визнаний святим Ярослав Мудрий у 2009 році під час помісного собору.
Вірменська Церква 6 березня вшановує свого католикоса Ованеса Одзнеци, який жив у VІІІ ст., вів мудру національну церковну політику та як церковний і громадський діяч доклав багато зусиль для захисту свого народу та збереження вірменської церкви в часи, коли країна знаходилася під владою Арабського халіфату, за що й був зарахований до сонму святих Вірменської Апостольської Церкви.
Православні та греко-католики 7 березня згадують подію віднайдення мощей святих мучеників у Євгенії, які загинули під час гонінь у перші віки християнства. Поховання знайшли в Константинополі, поблизу воріт та вежі, званих Євгенієвими. Церква вчить шанобливому ставленню до тіл померлих, адже творячи людину, Бог створив не лише душу, а й тіло. Господь є досконалим Творцем і все його творіння достойне пошани. Смерть стала наслідком гріхопадіння, та коли людина помирає, то помирає лише її тіло, а душа, будучи безсмертною, продовжує жити. Наприкінці ж світу тіло воскресне і, з’єднавшись із душею, вже не знатиме ні старості, ні хвороб, ні смерті.
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
