Коли днями на Попасну росіяни скинули ракету, уламки поранили двох чоловіків, і вони терміново потребували медичної допомоги. 15-річній Лізі ЧЕРНИШЕНКО було дуже шкода поранених, яким робила перев’язки, й навіть витягала уламки.
Автівка стояла в їхньому дворі. Але… ніхто не наважувався везти потерпілих до лікарні: надто великі ризики в дорозі. І тоді Ліза сказала, що готова сісти за кермо. Дівчинка не мала прав, але вміла кермувати: цього її з 7 років вчила покійна мама. Тож забрала поранених і сусіда, який показував дорогу.
Уже на виїзді з міста шлях виявився замінованим, а коли подолала й цю ділянку, по автівці почали гатити росіяни. Попри те, що кулі влучили в дівчину та пасажирів, вона не зупинилася, хоч як було боляче. «Я ж не кинула б їх під обстрілами», – так сказала про це згодом. А тоді з максимальною швидкістю їхала далі, доки машина остаточно зупинилася через пробитий акумулятор. Та на допомогу пораненим підоспіли українські військові, які доправили їх до Бахмутської лікарні. Саме там із Лізою поспілкувався і вперше розповів її історію керівник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
Саму ж юну героїню днями вже доправили до Львова, де й дістали осколки з обох ніг. У неї виявилися значні пошкодження нижніх кінцівок.
Та найбільше Ліза зараз хоче забрати з Попасної хрещену матір – свою єдину рідну душу. Крім неї в дівчинки нікого немає: вона сирота.
