Напевно, неможливо виховати дитину, жодного разу не підвищивши на неї голос. Тішить, що до фізичних покарань більшість батьків ставляться негативно. А стримати емоції, не накричати, на жаль, не завжди під силу навіть урівноваженим і спокійним дорослим. Крик – ознака безсилля, адже в будь-якій ситуації можна поговорити, домовитися, навчити чинити правильно. Позбутися цієї звички допоможе розуміння, чим це загрожує дітям у майбутньому.
Відчуваєте злість, що маля вас не слухає, і застосовуєте заборонений прийом – крик? І це спрацьовує, дитина швидко робить усе, що треба? Але чим платимо за такий спосіб вплинути на неї? Щоразу, коли кричите на дитину, вона відчуває стрес і зазнає психічної травми. Крик – це загроза безпеці, однієї з найважливіших для нормального розвитку дитячих потреб. А якщо вона зовсім маленька, то може й не зрозуміти, чому найдорожча людина на неї кричить. І відчуватиме страх та розгубленість.
Дитина, яку так «виховували» змалку, стикається з низкою труднощів у дорослому житті. Наприклад, боїться авторитетних осіб, швидко зневірюється у своєму успіху. Або, навпаки, виростає агресивною й жорстокою.
Що робити, відчувши наближення «зриву»? Перша, найпростіша, але дієва порада: глибоко дихайте і порахуйте до десяти.
Дитячі пустощі можуть розгнівати або розсмішити. Вибирайте другий варіант. Малюк розсипав борошно чи землю з горщиків із квітами? Звісно, це неприємно, бо доведеться прибирати. Але змінити вже нічого неможливо, тож гніватися марно. Зате подивіться, який кумедний вигляд має малюк, і зробіть, як у відомому анекдоті: батьки в паніці телефонують педіатру: «Що робити? Донька сьорбнула зеленки!» Лікар запитує: «Що вона зараз робить?» Мама відповідає: «Ну що… усміхається зеленими губами, висовує зелений язик крізь зелені зуби. Лікарю, що робити?» З трубки долинає відповідь: «Фотографуйте!»
Іноді треба й виговоритися. Зателефонуйте подрузі чи мамі, поскаржтеся на непосид. Вони зрозуміють, поспівчувають і підтримають. Має стати легше.
Якщо попередні методи не діють і відчуваєте, що от-от зірветесь, то доручіть дитину на деякий час татові, бабусі, дідусю. А самі тим часом випийте кави або підіть на прогулянку. Якщо нервуєте, бо не встигаєте з важливими справами, – візьміться за їх виконання, тоді енергія піде в правильне русло, а не в гнів.
Важливо не лише не підвищувати голос на дитину, а й правильно вчинити, все-таки це зробивши. Якщо зірвалися, візьміть потім малюка на руки, заспокойте ніжними словами.
Часто дитина не винна, а просто потрапляє під гарячу руку. Мама не встигає з обідом, посуд не помитий, а ще треба бігти в магазин, а тут дитині конче щось потрібно. Тож якщо були неправі, визнайте провину, скажіть, що не хотіли цього робити і так більше не буде.
Якщо неправа дитина, то будьте обережні з ласками, надалі малюк може почати цим користуватися. Але наступного разу постарайтеся пояснити спокійно, що він зробив не так.
Наталія ГАВРИЛЕНКО.
