Є постаті, котрі привертають увагу всього світу, бо апріорі є унікальними, як-от Папа Римський. Кожний із Пап є «отцем» духовним (лат. papa — від грец. pappas, «отець») не лише для католиків, Церкву яких очолює від часу обрання (зазвичай довічно). Один із п’яти великих християнських патріархів, він — вагома постать для всіх християн світу. Більше за те — на нього зважають і в тих країнах, громадяни яких масово сповідують іншу віру. Його непересічна вагомість для світу — у духовній площині. Перелік офіційних титулів Папи — Єпископ Риму; Вікарій Ісуса Христа; Наступник Князя апостолів; Верховний первосвященник Вселенської церкви; Примас Італії; Архієпископ-Митрополит Римської провінції; Суверен Ватиканської держави; Раб рабів Божих. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, що прийняв у Римі мученицьку смерть і якому заповідав очолити Свою Церкву Ісус. Про це свідчать рядки Євангелія: «А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили пекла не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!» (Мт. 18:17–19)
Винятковий характер влади Папи Римського в Католицькій церкві зазначено, зокрема, в Конституції «Pastor aeternus» (1870), що наділяє Папу «найвищою і повною юрисдикцією над римо-католицькою церквою як у питаннях віри і моралі, так і в питаннях дисципліни й управління», а також владою «над кожною з церков, що перебувають у спілкуванні з Папою, і над кожним без винятку священником і вірянином, незалежно від будь-яких прав земної влади».
Обрання кожного Папи є подією для світу, яка збирає у Римі велику кількість спраглих стати її свідками. Так було і цього разу, коли 8 травня, на другий день Конклаву (збору кардиналів, які мають обрати нового Папу), світ в особливий спосіб було сповіщено про успішне обрання 267-го понтифіка. Ним став кардинал Роберт Френсіс Превост, відтепер — Папа Римський Лев XIV, якому 14 вересня виповнилося 70 років.
Шлях до Святого Престолу
Майбутній Папа народився 14.09.1955 в Чикаго, штат Іллінойс. Його батьки — педагог, ветеран Другої світової Луї Маріус Превост, котрий мав французьке та італійське коріння, і бібліотекарка Мілдред Мартінес, іспанського походження, які брали активну участь у житті своєї парафії та виховували ще двох старших синів — Луїса Мартіна і Джона Джозефа. Серед предків братів були й вихідці з Гаїті та представники темношкірої громади Нового Орлеану. Саме зі старшими братами новообраний Папа радився щодо вибору імені; вони й пригадали, що він змалку мріяв стати священником, отож у дитинстві практикував іграшкові меси. А сам Папа Лев XIV, розповідаючи дітям про своє дитинство цього літа, наголосив: змалку найкращим другом для нього був Ісус, Якого зустрічав під час Святої Меси…
Іще 14-річним юнаком він вступає до малої семінарії отців августиніанців. Після закінчення вивчає математику і філософію в Університеті Вілланова у Пенсильванії, але швидко відчуває: його душа прагне іншого! Тому 1977-го, тільки-но завершивши навчання, вступає до новіціяту Ордену Святого Августина в провінції Матері Божої Доброї Поради в Чикаго. Пробний однорічний період дозволяє кандидату в ченці перевірити готовність до чернецтва, підготуватися до прийняття чернечих обітниць. У цей він час вивчає духовні практики, правила, традиції монастирського життя, а також вчиться служінню Богові та ближнім. 23-річним складає перші обітниці, у 26 років — вічні обіти. Як згодом згадуватиме, у часи становлення велику роль у його житті відіграватиме щире спілкування з батьком на християнські теми — про важливість духовної близькості з Ісусом Христом, пізнання Божої любові…
Після навчання в Католицькому богословському інституті в Чикаго отримує направлення до Папського університету св. Томи Аквінського в Римі, де штудіює канонічне право. В августиніанській колегії Святої Моніки отримує пресвітерські свячення. Невдовзі здобуває ліцензіат — перший учений ступінь. Тема успішно захищеної через 3 роки його докторської роботи — «Роль місцевого настоятеля Ордену Святого Августина». Розпочинає мімсіонерське служіння в Перу. Понад 10 наступних років його численні обов’язки додаватимуться і змінюватимуть один одного — від роботи в місіях і відповідальності за них до служіння настоятелем, душпастирства і викладання канонічного права та інших дисциплін у вищій семінарії.
Серед подальших сходинок його служіння — обрання Провінційним Настоятелем Августиніанської Провінції «Матері Доброї Поради» в Чикаго, а потім і Генеральним настоятелем. Після низки призначень восени 2014-го Папа Римський оголошує про чергове — Апостольським Адміністратором дієцезії (аналог єпархії в східних церквах) у Перу. 2015-го, після висвячення на єпископа у катедральному соборі Пресвятої Марії, обирає своїм епископським кредо слова св. Августина, що в перекладі означають: «Хоч нас, християн, багато, в єдиному Христі ми єдині».
2018 року обраний другим віцепрезидентом Перуанської Єпископської Конференції, в рамках якої стає членом Економічної ради і президентом Комісії з питань культури та освіти. Папа Франциск включає його до складу Конгрегації у справах духовенства, пізніше — й у справах єпископів. Іще за рік він — уже Апостольський Адміністратор однієї з дієцезій у Перу.
Новий 2023-й починається з чергових змін: викликавши до Ватикану, понтифік призначає його на нові посади вже в сані архієпископа — як-от Президента Папської Комісії для Латинської Америки. Менш ніж за рік він уже кардинал-диякон Святої Моніки, член колегії кардиналів, а серед його нових прав і обов’язків — участь в Апостольських подорожах Папи та сесіях Звичайної загальної асамблеї Синоду Єпископів. Незабаром Папа Франциск зараховує його до складу цілої низки дикастерій — своєрідних «міністерств Ватикану», тамтешніх виконавчих органів, які відповідають за виконання завдань понтифіка у конкретних сферах. Призначення стосується широкого кола питань: справ євангелізації, нових місцевих Церков, Східних церков, духовенства; Доктрини віри; Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя; Культури та освіти; Законодавчих текстів; Папської комісії у справах Держави-Міста Ватикану.
З лютого 2025-го він — уже в ранзі кардинала-єпископа. Такі факти наводить в офіційній біографії нового Папи Римського «Vatican News».
Новообраний
Через 16 днів після смерті Папи Франциска (21.04.25) розпочалися вибори нового понтифіка. На той час висловлювалися різні припущення, хто ним може стати. Теоретично за канонами Католицької церкви понтифіком можуть обрати будь-якого неодруженого чоловіка католицього віросповідання. Але практично вже кілька століть обирають виключно кардиналів. Українці ж у ті дні згадували й Климента I — першого Папу, який проповідував християнство на наших теренах, та Івана Павла II — першого понтифіка, який відвідав Україну…
Тим часом світ обмірковував, яким буде результат виборів. Аналітики не бачили Роберта Френсіса Превоста в числі явних претендентів на обрання, хоч в останні роки життя Папи Франциска той входив до ближнього кола понтифіка і брав участь в його Апостольських подорожах, а покладена на нього в останні роки відповідальність за рекомендації кандидатів на єпископів у всьому світі теж підвищила його авторитет — і, відповідно, шанси бути обраним. Можливо, експерти помилилися тому, що завжди тримався скромно і не намагався привернути до себе увагу. А ще саме він під час останньої госпіталізації Папи Франциска 3 березня очолив молитву Розарію за здоров’я понтифіка на площі Святого Петра…
Конклав (від лат. «con claudere» — «замикати разом», або ж від лат. «cum clave» — «під ключем»), тобто збори, на яких кардинали, кожен із яких теоретично може стати обраним, обирають папу Римського, як завжди, відбувався в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні. Сикстинську капелу мали відкрити тільки після успішного обрання Папи. Таке обмеження було важливе, аби запобігти зовнішньому впливу на хід обрання. Усім учасникам виборів станом на початок Sede Vacante — періоду вакантного Апостольського престолу — має бути менше ніж 80 років. А щоб стати обраним, кандидату потрібно набрати дві третини голосів плюс іще один. Двічі на день відбувається закрите голосування, і після кожного бюлетені спалюють, так що з димаря піднімається темний дим. Та коли за результатами голосування стає зрозумілим, що нового Папу обрано, світ сповіщають про це особливим білим димом, для якого до вогню додають солому. Цього разу такий дим з’явився надвечір 8 травня 2025 року. Отож 133 кардинали, серед яких, до речі, був і один українець — Микола Бичок, після 4 голосувань упродовж 2 днів змогли зробити свій вибір — і світ дочекався нового Папу…
За традицією, ім’я нового понтифіка оприлюднюють не одразу. Після успішного голосування він має усамітнитися, аби змінити своє вбрання кардинала на папське та усвідомити непересічність події, яка сталася. Тим часом тисячі паломників, що чекають на площі перед собором, всіма можливими способами висловлюють свою радість, нарешті побачивши білий дим. Весь світ тішиться появою нового Папи! Невдовзі кардинал-протодиякон Доменік Мамберті з балкона базиліки Святого Петра урочисто проголошує: «Habemus papam», що можна перекласти з латини як «У нас є Папа» — і називає ім’я нового наступника святого Петра. По тому новообраний понтифік виходить на балкон, аби вперше привітати вірян і вділити їм перше благословення «Urbi et Orbi» («Місту і світові»). Площа, на якій під прапорами різних країн чекають на вихід Папи представники багатьох народів світу, зустрічає його бурхливими оплесками. Люди по всьому світу спостерігають за урочистим дійством онлайн, із екранів своїх гаджетів. Кожного разу найпершого привітного помаху руки, перших публічних слів нового Папи чекають, намагаючись за почутим визначити його пріоритети. Нинішній Папа — один із небагатьох понтифіків — неєвропейців і перший в історії представник Північної Америки на Святому Престолі. «Ще й із часткою африканської крові», — уточнювали того дня світові ЗМІ. Інші називали Папу «американцем із європейським корінням», маючи на увазі походження його предків, і характеризували як людину, котра «поєднує у собі глибоку віру, місіонерський досвід, розуміння викликів сучасності».
Навіть його одяг ЗМІ цього дня намагаються трактувати з огляду на рівень урочистості та кольори. Лев XIV виходить на балкон базиліки у традиційній червоній папській столі (аналог єпітрахілі у православних) й моцетті (спеціальній накидці). На своїй першій папській Месі в Сикстинській капелі він також скористався церемоніальним золотим посохом — так званою папською ферулою.
8 травня 2025 року Роберт Френсіс Превост прийняв ім’я Лева XIV. Згодом пояснив: зробив це на честь Папи XIX століття — Лева ХІІІ, відомого, зокрема, своїм ученням про соціальну справедливість. Саме цей Папа свого часу підтримав підвищення Галицької митрополії до рівня патріархату і заснував у Римі Українську колегію (семінарію).
Перші слова Папи Лева XIV з балкона — «Мир нехай буде з усіма вами». Звертаючись до вірян, понтифік висловив побажання, аби «перше вітання миру увійшло до ваших сердець, щоб воно дійшло до ваших родин, до всіх людей, хоч би де вони були, до всіх народів, до всієї землі». Він також підкреслив важливість миру та єдності для подолання зла. Безперечно, почути ці слова було дуже цінно для християн України, яка потерпає від ворожої навали і плекає надію, що новий Папа буде з Україною, із нашим народом.
У привітанні від нашої держави, адресованому Папі з нагоди обрання на престол святого Петра й початком понтифікату, зазначалося, що «Україна високо цінує послідовну позицію Святого Престолу щодо дотримання міжнародного права, засудження військової агресії російської федерації проти України та захисту прав невинних цивільних громадян. У цей вирішальний для нашої країни момент сподіваємося на подальшу моральну й духовну підтримку з боку Ватикану зусиль України, спрямованих на відновлення справедливості й досягнення тривалого миру». Насамкінець від імені Президента України висловлювалося побажання «Його Святості Леву XIV мудрості, натхнення, духовних і фізичних сил у виконанні його високої місії». Невдовзі після обрання понтифіка Володимир Зеленський запросив його відвідати нашу державу з Апостольським візитом. Під час зустрічі в травні запрошення ще раз повторив і глава УГКЦ Святослав Шевчук.
Маловідоме — про всесвітньо відомого
Через 10 днів після обрання, 18 травня 2025-го, під час урочистої інтронізації, яка зібрала у Ватикані сотні запрошених високих персон із усього світу, новому понтифіку вручили палій — смужку овчини, яка символізує його папське служіння як пастиря Вселенської Церкви, що веде свою паству. Шпильки, якими прикріплюють палій, — це нагадування про жертву Христову і роль Папи як Його наступника. Отримав Папа Римський і так званий перстень рибалки, названий на честь апостола Петра, першого Папи Римського, який колись заробляв на життя риболовлею.
Чимало цікавого можна розповісти й про самого понтифіка. Новий Папа — поліглот. Він розмовляє англійською, іспанською, італійською, французькою, португальською мовами, може читати латинською та німецькою, а під час свого перебування в Перу вивчив мову індіанського народу кечуа. А ще він — тенісист-аматор. Як зізнавався навесні, після від’їзду з Перу мав небагато можливостей тренуватися, тож із нетерпінням чекав свого повернення на корт. Американські ЗМІ відкрили ще одну невідому на загал сторінку його біографії: Роберт Френсіс Превост зареєстрований як виборець Республіканської партії США. Та він далеко не завжди погоджується з рішеннями республікаців. Іще після обрання Папою увагу ЗМІ привернув його акаунт в мережі Х із відповіддю на слова віцепрезидента США щодо градації любові. Кардинал заявив: насправді любов рівна для всіх і не може мати градацій.
Свою позицію щодо війни в Україні він чітко висловив, іще будучи кардиналом. «Це справжнє вторгнення, імперіалістичне за своєю природою, де росія хоче завоювати територію з міркувань влади. Доведено, що в Україні скоюються злочини проти людяності», — наголошував Превост.
На перший погляд, уся діяльність Папи Римського полягає в служінні. Та є й інші надзвичайно важливі речі, якими в цілому світі займається лише понтифік. Зокрема, це стосується питань віри й моралі. Папа Римський має стежити за чистотою віровчення — відкидати псевдовчення, керувати місіонерською діяльністю, скликати Вселенські собори католицької церкви, вести їхні засідання (персонально або призначаючи уповноважених осіб) і затверджувати їх рішення, а також переносити або розпускати собори. У Католицькій церкві влада Папи — виняткова. Вчення у справах віри або моралі, урочисто проголошені понтифіком як Пастирем і Вчителем усіх християн, вважаються непомильними і обов’язковими в усій церкві — про це було оголошено ще на Першому Ватиканському соборі (1870). Крім того, Папа Римський — очільник світської держави Ватикан площею лише 44 гектари (до 1870-го саме понтифік керував так званою Папською державою, яка займала велику частину півночі Італії).
У світлі наших сподівань
Ватикан традиційно дотримується дипломатичного нейтралітету, та новий Папа ще перед інтронізацією пообіцяв «докласти всіх зусиль», щоб спробувати звести росію та Україну за столом переговорів. Як зазначив тоді, Святий Престол завжди готовий допомогти ворогам поговорити віч-на-віч один із одним, аби народи світу могли знову знайти надію та відновити гідність, якої вони заслуговують, — гідність миру. В сучасному світі, де, на жаль, далеко не кожна країна та її правителі на ділі послуговуються Божими Заповідями, зокрема у своїй міжнародній політиці, християни мають надію на авторитетне слово понтифіка. Віримо: в силах Папи Лева XIV — у свій спосіб посприяти досягненню міцного, справедливого миру в зраненій війною Україні, народ якої от уже понад 10 років потерпає «від нашестя чужинців».
«Я переконаний, що Папа Лев XIV буде Папою надії для України. Це Папа, якого Господь подарував Церкві і людству в Рік надії… І якраз до нас приходить той Лев, той потужний свідок Христа, потужний свідок справедливості, Божої сили і благодаті, яка дає мир. І тому я переконаний, що Папа Лев XIV буде Папою надії України на мир, і на завершення цієї несправедливої, жорстокої війни, яку росія розпочала проти України», — сподівається глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. Він іще в травні передав понтифіку список полонених, яких досі утримає росія, і той пообіцяв допомогти, а також заявив: готовий виступити посередником в переговорах, місцем проведення яких може стати Ватикан. «Моє серце із мученицьким і улюбленим народом України. Зробімо все можливе, щоб здобути якнайшвидше справжній мир — справедливий і тривалий! А також хай будуть звільнені всі полонені, а діти хай повернуться до своїх родин», — наголосив Папа Лев XIV.
Про постійні зусилля понтифіка у цих напрямах регулярно інформує українців Департамент інформації УГКЦ. Так, наприкінці червня в базиліці Святого Петра відбулася історична зустріч Папи з вірянами УГКЦ, під час якої він наголосив: «Я поділяю ваш біль за полонених і жертв цієї безглуздої війни». Приділивши особливу увагу важкому становищу України і визнаючи, що віра нашого народу зараз піддається важкому випробуванню, він звернувся до болючих питань сьогоднення: «Багато з вас, відколи почалася війна, напевно, запитували себе: «Господи, чому все це? Де Ти?» За словами понтифіка, вірити — це не означає мати відповіді на всі запитання, але уповати на те, що Бог з нами і що життя переможе смерть. Він також висловив свою близькість до стражденної України. Благословляючи учасників зустрічі, Папа Римський, зокрема, особисто привітався із делегацією матерів загиблих воїнів.
У своєму слові до молоді, виголошеному 29 липня після завершення Святої Меси на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Лев XIV, зокрема, наголосив: «Ми хочемо миру у світі!» — і тисячі паломників, серед яких були й українці, повторили ці слова разом із ним.
Напередодні запланованої на Алясці зустрічі Президентів США та росії Папа Лев XIV закликав до діалогу та дипломатичних зусиль і закцентував на необхідності покласти край насильству та численним жертвам у сучасних конфліктах. Понтифік також наголосив на потребі гуманітарної допомоги, припинення війни та звільнення заручників. За словами Лева XIV, Святий Престол не може самостійно зупинити конфлікти, проте робить усе можливе дипломатичними шляхами.
У Посланні в День Незалежності України на ім’я Президента, Папа Лев XIV привітав український народ із національним святом і запевнив у своїх молитвах, особливо за поранених і тих, хто втратив близьких чи залишився без домівок. Він також наголосив: благає Господа, аби Він «зворушив серця людей доброї волі, щоб гуркіт зброї замовк і поступився місцем діалогу, відкривши шлях до миру для добра всіх». «Ввіряю вашу країну Пресвятій Діві Марії, Цариці Миру», — завершив Послання Папа.
26 серпня Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) листовно звернулася до Папи Лева XIV із проханням продовжити добрі справи задля повернення в Україну з російської неволі всіх українських полонених, військових і цивільних, включно з бійцями бригади «Азов», оборонцями Маріуполя, військовими медиками, представниками Церков, кримськими татарами, журналістами, а також депортованими дітьми. Крім того, ВРЦіРО висловила вдячність Папі за послідовну позицію на захист справедливого миру, підтримку припинення збройної агресії росії проти України та зусилля, спрямовані на вирішення спричинених війною гуманітарних проблем в Україні.
31 серпня під час недільної молитви Папа Лев XIV висловив підтримку всім постраждалим від нещодавніх масованих обстрілів, зокрема в Києві, де загинули та зазнали поранень чимало людей. Він закликав не піддаватися байдужості, а виявляти солідарність через молитву та конкретні справи милосердя. «Рішуче повторюю свій настійний заклик до негайного припинення вогню та серйозного залучення до діалогу. «Голос зброї повинен замовкнути, а голос братерства і справедливості — піднестися», — цитує слова понтифіка «Vatican News».
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
Фото з відкритих джерел.
