Останнім часом у мене зник інтерес до багатьох речей, якими раніше захоплювалася. Навіть улюблена робота не приносить радості, піднесення, тож працюю майже автоматично, тому що треба. Це депресія чи просто апатія через емоційну втому?
Олена. м. Олевськ Житомирської обл.
Апатія, байдужість і справді супроводжують чимало психоневротичних розладів, можуть бути наслідкам ендокринних порушень, дисбактеріозу, дефіциту вітамінів групи В, уражень певних ділянок головного мозку. А нещодавно англійські науковці пов’язали апатію ще й з проблемами серцево-судинної системи. Проте за деяких обставин апатія спостерігається й у здорових осіб. Наприклад, як наслідок хронічної втоми, емоційного вигоряння, зокрема в людей, чия професія пов’язана зі значними психічними, розумовими навантаженнями. Це медичні працівники, вчителі, продавці, співробітники служб спасіння, а останнім часом – волонтери, учасники АТО. Також апатія характерна для астенічного синдрому, що виникає через виснаження нервової системи – астенію.
Цей стан може розвинутися на тлі хронічних екстремальних ситуацій, як-от: боротьба з фінансовими труднощами, зростання безробіття і побоювання втратити роботу, зрештою, війна – все це причини і тло для повсякчасного занепокоєння, нервового виснаження. Воно й спричиняє або спалахи гніву, або емоційне збайдужіння, «втому від життя». Людина якщо й не впадає у депресію, то живе ніби автоматично, втрачаючи здатність до співчуття, зосереджується на своїх проблемах, переживаннях. Цей стан позначається і на службових, і на суспільних та родинних стосунках.
Для подолання цього стану слід визначити його причини. Якщо вони органічні або психосоматичні, їх допоможе виявити всебічне медичне обстеження і після встановлення діагнозу – відповідне лікування. Якщо ж причини соціально-політичні, економічні, то слід змінювати своє ставлення до дійсності, коли змінити її нереально. В цьому може допомогти психолог або психотерапевт.
Інна ПОПОВА, лікар-психотерапевт вищої категорії.
