«У мене знайшли вузол у щитоподібній залозі. Це вже треба оперувати?» — хвилюється пацієнтка. Слово «вузол» справді звучить неприємно. Особливо, коли людина випадково зробила УЗД, нічого її не турбувало, а потім отримала висновок із незнайомими словами та цифрами. Але між «знайшли вузол» і «потрібна операція» дуже велика відстань.
Вузли щитоподібної залози взагалі дуже поширені. Більшість із них доброякісні і можуть роками просто залишатися під спостереженням. Тому нас цікавить не тільки те, що вузол є, а те, який саме вигляд має.
На УЗД важливий розмір, але не лише він. Дивляться на форму вузла, його краї, структуру, наявність кальцинатів, співвідношення висоти і ширини, стан лімфатичних вузлів. Інколи вузол 2 см виглядає абсолютно спокійно, а значно менший потребує уважнішої оцінки.
Для цього й існує система TI-RADS. І тут є момент, який часто лякає людей даремно: TI-RADS 4 — це не четверта стадія раку. Це всього лише категорія ультразвукових ознак, за якою лікар вирішує, чи достатньо спостереження, чи варто робити пункцію.
Пункція теж не означає операцію. Тонкою голкою беруть клітини з вузла і дивляться, які вони. Дуже часто відповідь приходить доброякісна, і на цьому активне лікування закінчується — залишається тільки контроль.
Навіть якщо вузол став трохи більшим, це ще не привід робити висновки. УЗД — це вимірювання живої тканини, і різниця в один-два міліметри між двома дослідженнями може залежати навіть від того, як саме поставили датчик. До того ж доброякісні вузли також можуть поступово збільшуватися.
Значущим ростом зазвичай вважають збільшення приблизно на 20 відсотків щонайменше у двох розмірах, причому не менше ніж на 2 мм. Але й тоді ніхто не ставить знак рівності між ростом і раком. Вузол просто оцінюють повторно.
Операція справді буває потрібна. Наприклад, якщо пункція показала злоякісний процес або високу підозру на нього, якщо великий вузол стискає трахею чи стравохід, заважає ковтати або дихати, якщо є інші серйозні насторожуючі ознаки.
Але навіть великий вузол — це не автоматично «видаляти щитоподібну». Умовні 3 або 4 см самі по собі не вирішують долю людини. Дивляться на УЗД, результати пункції, симптоми, функцію залози і тільки потім обговорюють тактику.
До речі, є ситуації, коли доброякісний вузол, який заважає через свій розмір, можна лікувати не лише операцією. Нині існують малоінвазивні методи, зокрема радіочастотна абляція, коли вузол поступово зменшують, не видаляючи всю щитоподібну залозу.
Ще одна типова історія: «У мене ТТГ нормальний, отже, із вузлом усе добре». На жаль, це різні речі. ТТГ говорить про те, як працює щитоподібна залоза, а УЗД — про те, який вигляд вона має. Нормальний ТТГ не скасовує оцінку самого вузла.
Тому після УЗД я б не шукав одразу хірурга і не перечитував пів інтернету. Треба спокійно подивитися опис вузла, його TI-RADS, перевірити ТТГ і зрозуміти, чи є взагалі показання до пункції.
Дуже часто на цьому історія й закінчується: «Контроль через певний час».
І, мабуть, це головне, що хочеться залишити після цього допису. Вузол у щитоподібній залозі — це знахідка, яку треба правильно оцінити.
Руслан ЛИСЯНСЬКИЙ, кардіолог-ендокринолог.
