Напевне ж далеко не всі, навіть найвідданіші шанувальники, захоплюючись піснями, голосом української популярної естрадної співачки, народної артистки України Надії ШЕСТАК, знали, звідкіля вона родом. Адже настільки завжди була і є своєю, українською, справжньою. А народилася пані Надія аж на далекому уралі, куди ще на початку тридцятих років було виселено, як і багатьох українців, гілку її роду по батьківський лінії, уродженців Чернігівщини. Тож зростала з тими, хто на кілька десятиліть позбавив рідних людей Батьківщини, а сьогодні прийшов убивати українців на їхній же землі… І найголовніша її мрія, як і мільйонів українців, — наша Перемога над одвічним ворогом. До чого докладає і своєї праці, свого таланту, свого серця.
ПРО ВІЙНУ ТРИВАЛУ
Для мене, моєї родини, як і для багатьох українців, війна триває ще з 2014 року. А може, й довше. Коли після закінчення школи приїхала в Київ, то була вражена, що начебто я і не в Україні. Здивувало, найперше, що української мови дуже мало було чути, та й загалом усього українського. Домінувало російське, як і завжди з часів союзу. І я вже тоді все це болісно сприймала. Можливо, мені й трохи легше, ніж тим, хто на це заплющував очі, вірив у «вєлікую дружбу». Ну, як сказати, «легше», просто в цьому плані більш свідома. Якщо говорити з позиції українства, громадянства, любові до України, до землі, до всього того, що тобі цінне.
«Вєлікая» завжди підпорядковувала і чавила все, повʼязане з корінням, традиціями, що і робить людину Людиною — сильною, вільною, прагнучою розвитку. Той, хто зростав на прикладах своїх батьків, у любові, турботі, підтримці, будуючи сімейні традиції на базі свого коріння, завжди впевнено йтиме по життю і не поведеться на лжепропаганду. Натомість сам шукатиме відповіді й завжди матиме критичний погляд. А коли вся країна «руських» — не знаючих свого роду-племені, своєї приналежності, з краденою історією, запудреними мізками, фейковими новинами, імперською ідеологією та збоченою свідомістю?! Сьогодні ж бачимо трагедію зомбі країни-сусідки, чи не так?
Маємо радіти, що 30 років тому з-під цього гніту вийшли — принаймні не перебували під тією пропагандою, що спотворює все людське, робить біомасою та рабами.
ПРО ВЕЛИКІ ЗМІНИ
Зростає вібрація нашої Землі. Якщо до 2012 року частота Шумана, що зветься пульсом, серцебиттям Землі, довгий час лишалася постійною — 7,83 герц, то сьогодні деколи сягає 190 герц. Атом водню — протон — змінився, став меншим на 4 відсотки. Спалахи на Сонці стали частішими й більш потужними. А якщо придивитися, то Сонце вже зовсім іншого кольору, воно — платинове. Чи це на нас впливає? Так. Чи щось відбувається? Так, відбуваються великі зміни. Піднімаються всі «темники» людського «виробництва». Тому людям треба змінювати своє мислення, змінювати кут зору на речі, які стали нашими правилами, догмами, принципами. Все фейкове має розвалитися. Ось ще і в таких питаннях, еволюційних, нам доведеться розбиратися, окрім того, що виборюємо зараз свою свободу. З власного досвіду знаю (як сертифікований фахівець, холіст-терапевт і регресолог, маю практику), що коли розбираєш ситуацію в житті людини, котра є жертвою, і знаходиш причину, то для одужання вона неодмінно має перейти з позиції жертви принаймні на позицію рівного, а в ідеалі — стати переможницею. Україна в цілому, а це і є ми всі, сьогодні проходить такий етап.
ПРО ЄДНАННЯ ТА ВДЯЧНІСТЬ ВОЇНАМ
Маємо ще міцніше об’єднатися, як було на початку вторгнення. Мусимо бути й пильними, дуже-дуже ретельно перевіряти, хто навколо — це по-перше. І, по-друге, дуже чуйно один до одного ставитися. Вже не кажу про наших хлопців, про наших свідомих воїнів. Господи, та ми не зможемо передякувати їм за все своє життя за те, що роблять ціною власного життя задля збереження всього українського. Рідного!
Хочу звернутися до всіх моїх шановних українців — тих, хто дуже любить Україну, хто лишився тут, хто поїхав і знову повернувся, хто допомагає з усіх кінців, до людей, котрі надалі пов’язують своє життя з Україною. Треба сьогодні дуже допомагати один одному. Не вишукувати поганки, а знаходити якісь спільні моменти, аби об’єднували нас ще міцніше. І найголовніше: бачачи людей у військовій формі, маємо приділяти максимум уваги, адже вони для нас усіх сьогодні роблять найважливіші й найнеможливіші речі — здобувають життя і свободу.
ПРО ПЕРЕМОГУ
У них же ідея знищити нас, українців. Невже це ще комусь незрозуміло? Знищити всіх, незалежно, в якій частині України хто живе, якою мовою розмовляє. Тому вихід тільки один — наша Перемога. А коли переможемо, то нарешті вийдемо з позиції жертви. Нам ще треба все своє, ними вкрадене, повернути. Повернути наших людей, свою історію, свої багатства. Сьогодні сама природа, земля, небо нам допомагають, коли на зміну одній епосі приходить інша, коли руйнується все фейкове. А росія за рахунок своїх ганебних крадіжок і створила фейкову державу. І ця «вєлікая» імперія теж розвалиться. Звісно, процес нешвидкий. Багато залежить від того, наскільки правильно беремо відповідальність на себе. Бо все одно розпочинати треба з себе, зі своєї хати, зі своїх стосунків — із дружиною, чоловіком, дітьми, мамами, татами і так далі. Вирівнювати цю енергію всередині себе. Отоді переможемо — і не тільки на фронті. І почнемо будувати свою, нову країну.
Повну версію порадницької гостини з НАДІЄЮ ШЕСТАК можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 10 серпня 2023 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
