Він був чудовою людиною, а таланти надійного друга та прекрасного сім’янина поєднувалися в ньому з високим професіоналізмом. Михайла МАТЮШЕНКА називали легендою української авіації. Літав на «МіГ-29», провівши в повітрі понад 2 тисячі годин.
Усе життя присвятивши польотам і підготовці пілотів, був прикладом для колег. Мав колосальне почуття відповідальності й обов’язку, являв приклад взірцевого виконання бойових завдань. І, як льотчик-інструктор, передавав свою майстерність учням, при цьому по-людськи вболіваючи за кожного з них. Вони не підвели: двоє з його вихованців на початку повномасштабного вторгнення піднялися в повітря назустріч дванадцяти російським літакам, збивши 3 і змусивши тікати решту.
До війни Михайло Матюшенко керував однією з українських авіакомпаній, очолював громадське формування охорони правопорядку. Ніколи не хвалився своїми успіхами, та його слова не розходилися зі справами і власним життям. Рідну землю любив так само сильно, як і небо: свого часу після здобуття Незалежності виїхав зі свого місця служби, аби повернутися в Україну…
Незадовго до повномасштабного вторгнення Михайло Юрійович звільнився з Повітряних Сил ЗСУ за станом здоров’я, але після 24 лютого вирішив повернутися в стрій. Турбувався про молодь, нагадавши тоді дружині Ларисі слова з фільму: «У бій ідуть тільки старі!» Попри намагання дружини й доньки Маргарити відмовити його тоді, маючи 61 рік, був упевнений: воюватиме краще за багатьох.
…Відколи 40-у бригаду тактичної авіації очолив полковник Матюшенко, всі пілоти поверталися з бойових завдань живими. Якось уночі, згадують побратими, «Дід» – такий позивний мав льотчик – вступив у повітряний бій на Л-39, імітуючи атаку МіГ-29 на пару ворожих Су-30 – і ті відступили…
Оборонивши Київ, захищав країну на інших напрямках. А дізнавшись про втрати підготовлених екіпажів бомбардувальників, прийняв рішення посилити південний і східний фронти. 26 червня внаслідок влучання в його літак із російського ЗРК під час бою над Чорним морем загинув весь екіпаж. Тіло Героя знайшли значно пізніше в Болгарії. Третього жовтня його зустріла на колінах і провела в останню путь рідна Буча. Очистилося заплакане дощами небо, і над Алеєю Героїв пролетіли, прощаючись з командиром, «Міг-29».
Про те, що саме Михайло Матюшенко очолював підрозділ «Привидів Києва» і був одним із них, стало відомо лише під час прощання… Світла пам’ять Герою!
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
