Кожна людина потребує родини. І ніщо цього не замінить – ні посада, ні статус, ні матеріальні статки. Дитині потрібні турбота, батьківська любов. Дорослому – довіра, підтримка і кохання.
На жаль, таке щастя доступне не кожному. Навіть важко уявити, як це – щодня приходити в порожню домівку, де тебе ніхто не чекає. І люди мріють: одного разу подзвонять у власні двері й дочекаються, що їх хтось відчинить.
А ми, обзавівшись сім’єю, потопаємо у щоденних турботах. Батьки скаржаться на неслухняних дітей; діти – на батьків, котрі їх не розуміють; дружини – на ледачих чоловіків; чоловіки – на завжди незадоволених дружин. І зрештою перестаємо помічати те прекрасне, що сім’я нам дає. Ким би ми були без цих турбот? Адже це і є життя! З усіма його труднощами й негараздами. Кому нині легко? Впевнена, мало хто може похвалитися абсолютним благополуччям і щастям. Та в багатьох із нас є люди, з якими можна поділитися проблемами, обіпертися на їхнє плече. Ті, кому можна довіряти, хто ніколи не зрадить, адже вони – наша сім’я.
І байдуже, хто в родині головний. Адже кожен у ній – самобутній і неповторний, а разом утворюють щось унікальне. Окрему царину з власними правилами,традиціями, які іноді зрозумілі лише їм. Тому для кожного сім’я – це місце, де зникає публічність, де тепло та затишно.
В Україні родину цінували завжди. Нащадків навчали поважати батьків, рід, свою країну, адже «міцна сім’я – міцна держава». Тому й так багато народних мудрих висловів про родину: «Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт», «Без роду – хоч з мосту та в воду», «Дерево тримається корінням, а людина сім’єю», «У дружній родині й у холод тепло».
Бережіть ваші родини, підтримуйте стосунки, навіть якщо рідні далеко. Адже насправді вони ближче, ніж ви думаєте. Вони у ваших серцях. І цей зв’язок важливо не втратити, бо відновити його дуже важко.
Наталія ГАВРИЛЕНКО.
