Вона стала учасницею бойових дій на Донеччині, відколи туди прийшла війна 8 років тому. Адже була переконана: «Якщо ми не будемо там, вони прийдуть у наші домівки». Ці слова жінка повторювала щоразу, коли прощалася з рідними, їдучи на фронт.
А загинула 48-річна мати-героїня Ольга Семидьянова, військовий медик із Марганця, 3 березня цього року на полі бою із російськими окупантами на межі Донецької та Запорізької областей.
Як розповідала її донька Юлія Волкова, під час бою сили ЗСУ відступали, і комбат дав команду відправити всіх жінок подалі з передової. Проте Ольга відмовилась і залишилася зі своєю ротою та до останнього продовжувала рятувати українських бійців.
Вона наче передчувала свою смерть і за кілька годин до того, як загинула від стрілецької зброї ворога, відправила через знайомих рюкзак із речами та написала дітям, що дуже й дуже їх любить. Більше на зв’язок не виходила…
Ольга Семидьянова народилася в Запоріжжі і була єдиною дитиною в сім’ї. А от сама, вийшовши заміж у 19 років, стала багатодітною мамою. Коли була вже вагітною шостою дитинкою, переїхали до Марганця. Там у подружжя виникло бажання виховувати ще й прийомних дітей. Своє рішення винесли на сімейну раду й отримали добро від своїх рідних синів та доньок. Так у їхній сім’ї з’явилося ще 6 хлопчиків віком від 11 років, і вона отримала статус дитячого будинку сімейного типу. Ольга жила своєю великою сім’єю, присвятивши їй усю себе.
Діти росли, дорослішали. Коли ж прийшов час захищати український схід, їхній батько пішов добровольцем до батальйону ДУК «Правий сектор». Запросив і дружину приєднатися. Вона пройшла вишкіл на стрільбищі, опанувала військову справу. А потім разом із донькою Юлією приєдналася до батальйону «Айдар», рятувала на передовій поранених як медик 3-ї штурмової роти. Жінка практично не покидала гарячі точки й отримала багато нагород за мужність, героїзм і професіоналізм. Останньою був орден «Честь і слава», яким, за словами рідних, дуже дорожила.
Вічна пам’ять і низький уклін…
