Найбільший в Україні технічний виш – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» – святкує своє 120-річчя. Тож маємо нагоду перегорнути кілька сторінок його славетної історії.
Створити у Києві вищий технічний навчальний заклад наприкінці ХІХ століття запропонували цукрозаводчики південно-західного краю. 1880 р. розпочали збір коштів; серед меценатів була й родина знаменитих Терещенків. Тоді ж публічно затвердили тип майбутнього вишу, який мав стати Політехнічним інститутом із кількома відділами, «за прикладом кращих світових політехнікумів у Цюріху, Карлсруе, Мюнхені, Відні, Ганновері, Аахені, Дрездені, Ризі тощо». Для будівництва обрали ділянку в 38 десятин землі вздовж Брест-Литовського шосе.
Урочисте відкриття КПІ відбулося 31 серпня 1898 року за участі 360 першокурсників механічного, інженерного, сільськогосподарського й хімічного відділень, на яких очікувало 4-річне навчання. Серед запрошених викладати тут були фахівець із мостобудування Євген Патон і художник Микола Пимоненко. Науково-методичну допомогу новому вишу надали, зокрема, Микола Жуковський, Костянтин Тімірязєв та Дмитро Менделєєв; останній став іще й першим головою Державної екзаменаційної комісії.
Йшли роки, більшало відділень, змінювалися почесні назви. Впродовж 10 років КПІ мав ім’я імператора Олександра ІІ; за півстоліття – «імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції», яку скасували після здобуття Україною незалежності. Від 2016-го університет стали іменувати імені Ігоря Сікорського», адже цей видатний авіаконструктор ХХ ст. навчався у КПІ.
Нині тут на 18 факультетах здобувають освіту близько 25 тис. студентів, аспірантів і докторантів, а будівлі навчальних корпусів і студентських гуртожитків утворюють своє затишне зелене «містечко в місті» – із вузькими тінистими алейками, однією з кращих в Україні науково-технічною бібліотекою, Державним політехнічним музеєм і відомим Центром культури та мистецтв. А ще КПІ має свій студентський гімн – «Гаудеамус», свій прапор сапфірового кольору із зображеним у центрі гербом вишу та роком заснування, власну Алею зірок із 80 пам’ятними знаками з рожевого граніту, кожну з яких присвячено видатному співробітнику або випускнику. І навіть найближча звідси станція метро так і називається – «Політехнічний інститут». Є тут і своя церква Миколи Чудотворця – небесного покровителя університету, біля якої кілька років тому спорудили монумент на честь Героїв Небесної Сотні, а наприкінці серпня 2018-го відкрили новий пам’ятник. Його форма схожа на фігуру давньогрецької богині Ніки й водночас – постать ангела, а на мармурових крилах викарбувані прізвища київських політехніків, які поклали своє життя за Україну під час Революції Гідності та в боях за незалежність на сході. Понад 300 випускників вишу пішли на фронт добровольцями, 35 ветеранів АТО нині серед студентів. Знайшлося місце на тутешній Площі знань і пам’ятнику великому китайському мислителю, педагогу і політичному діячу Конфуцію, подарованому посольством КНР на відзначення давніх науково-освітніх зв’язків між нашими країнами.
А тим із наших читачів, хто захоче навчатися саме тут, нагадаємо: дні відкритих дверей розпочнуться у грудні. А до 30 вересня цього року триватиме додатковий набір за програмою підготовки офіцерів запасу серед громадян України, які мають або здобувають вищу освіту не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями. Навчання відбуватиметься упродовж одного навчального дня щотижня.
Ольга ГОЙДЕНКО.
