Львів. Ми з подругою йшли по Площі Ринок, і над нами дуже низько пролетів літак із характерним для нього гулом. У цей момент, здавалося, час зупинився, бо всі люди завмерли від жаху і не рухалися кілька секунд.
Коли літак пролетів, ми помітили під стіною одного із закладів дівчину, яка присіла, закрила обличчя руками. Вона ридала, її трусило. Я одразу зрозуміла, що її «накрила» потужна панічна атака, тож присіла поруч, почала обіймати і змушувала називати кольори мого одягу.
– Із вами все добре, ви не помираєте, я поруч, а отже це скоро минеться, – казала їй. – Це панічна атака, у мене також вони бувають, я вам допоможу. Подивіться на моє пальто, який це колір?
– Червоний, – задихаючись, відповідала вона. – А мій светр? – Бордовий. – Мої джинси? – Чорні. – Сумочка? – Теж чорна. – Шарф? – Сірий, – уже трохи спокійніше відповіла вона.
Потім із сумочки я витягнула свій паспорт:
– Якого кольору обкладинка?
– Жовто-блакитна, – сказала дівчина ще спокійніше й усміхнулася, втираючи сльози.
– Це був наш літак. Ми переможемо, ми вже перемагаємо! Ні ви, ні я не помремо.
Але її все ще трусило.
Мені вдалося заспокоїти дівчину десь за 5–7 хвилин і стабілізувати її емоційний стан. Уже потім виявилося, що вона з Харкова, не так давно приїхала до Львова. Над її будинком постійно літали винищувачі! Салтівку, де жила, стерто з лиця землі. Вона безліч днів жила, ховаючись від авіаударів, обстрілів і всього того жаху, про який ви й так знаєте. Тож коли над Площею Ринок низько пролетів літак, їі психіка не витримала.
Я це все до чого. Ми з вами тепер постійно, чуєте, постійно бачитимемо людей, у яких ставатимуться панічні атаки просто посеред вулиці. У когось спрацьовуватиме тригер на голосні звуки, у когось на сирену, в когось – на шум від пролітаючого літака.
Не всі знають, що робити в таких ситуаціях. Розкажу елементарне, що знаю, бо сама є заручницею панічних атак, але навчилася себе з них витягувати. Ви теж маєте знати, що робити, опинившись у такій ситуації, як я сьогодні.
ОТЖЕ:
1. Обійміть людину, або просто гладьте її, завдяки цьому відчуватиме межі свого тіла (але перед цим запитайте, чи можна).
2. Скажіть, що це – панічна атака, і від такого ще ніхто не помер, що ви поруч, і навіть якщо їй стане гірше, не дозволите, аби з нею трапилося щось лихе.
3. Змушуйте перераховувати предмети навколо, кольори, розміри, форми. Таким чином мозок перемикається на іншу діяльність і стрес відпускає.
4. Просіть дихати. Дихайте разом із нею – від хвилини до трьох. Дихання заспокоює.
5. Якщо є можливість, дайте води.
6. І головне: не бійтеся підійти, проявити емпатію, людяність і стати опорою в цій складній ситуації чужій вам людині. Повірте, при панічній атаці людині потрібна людина.
Пам’ятайте, ми тепер із вами всі одне одному рідні.
Оксана ШАВАРСЬКА.
