Більшість із нас чули про дитячу кризу у віці 3 роки. Та насправді в процесі становлення дитини як особистості їх кілька. Це переходи від одного етапу розвитку до наступного. І вони можуть супроводжуватися конфліктністю, впертістю. Тому якщо ваша дитина у віці, близькому до описаних нижче, – готуйтеся до труднощів.
Перша вікова криза – криза новонароджених. Малюк вчиться самостійно зігрівати себе, дихати, вживати і перетравлювати їжу. А от спілкуватися самостійно ще не може, тому потребує підтримки й допомоги мами і тата. Боротися з цією кризою найлегше порівняно з усіма іншими. Потрібно якомога більше уваги приділяти дитині: брати на ручки, вчасно годувати, обнімати і захищати від тривог.
Наступна криза відбувається у віці 12-18 місяців. Малюк починає пізнавати світ, ходити, а згодом і говорити. Вже розуміє, що мама має ще й інші інтереси, тому боїться бути покинутим. Саме тому малюки в цей період ходять за мамою хвостиком або кожні 5 хв. перевіряють, де вона. Важливо, щоб маля, як і раніше, відчувало турботу батьків, але разом із тим і свободу вибору й пересування.
Під час кризи 3 років поведінка дитини майже не піддається впливу. Фраза «я хочу» стає головною. Відмова у будь-якому бажанні викликає протест. Не треба сердитися, відповідати на крик криком, карати. Це може лише закріпити негативну поведінку. Коли дитині щось забороняють, вона тупотить ногами, падає на підлогу. У цей нелегкий період батьки повинні запастися особливим терпінням.
Потрібно чітко окреслити межі дозволеного, переступати які не можна. Якщо піддастеся, дитина це відчує і буде вами маніпулювати. Психологи рекомендують під час істерик залишити малюка на самоті. Коли немає глядачів, вередувати нецікаво.
Наступний перехідний період – у віці від 6 до 8 років. Діти активно ростуть, продовжує формуватися психіка. У юних школярів підвищується тривожність, вони бояться нової атмосфери, неправильно виконати домашнє завдання тощо. Посилюється нервове напруження, може знизитися апетит. Постарайтеся не перевантажувати дитину додатковими заняттями, нехай спочатку адаптується у школі.
Одна з найскладніших криз – підліткова. Цей період триває найдовше, 3-4 роки. Підлітки стають нестриманими, егоїстичними, а іноді й агресивними. До дитини на цьому етапі життя варто почати ставитися, як до дорослої людини, яка може самостійно приймати рішення. Але пам’ятайте, що, крім свободи, потрібна підтримка батьків. Ця особистість уже не дитина, але ще й не дорослий. Тому навчіться давати їй у міру свободи, постарайтеся не втратити свій авторитет і довіру, щоб у разі проблем вона звернулася саме до вас.
