Діти доволі часто під час гри чи спілкування проявляють негативні емоції. Одним із найскладніших емоційних проявів є агресія. Іноді вона має раптовий характер. Але бувають випадки, коли агресивна поведінка домінує і стає нестерпною для однолітків та батьків. Але чи й справді розгнівана дитина — таке катастрофічне явище, як здається? Прояви агресії можуть бути словесні та фізичні.
Вона притаманна кожній людині незалежно від віку і статі, проте в дітей вона проявляється більш відверто, бо вони ще не вміють приховувати свої почуття і правильно захищати свої інтереси.
Агресія дана природою кожній живій істоті, щоб долати труднощі. Також ця риса характеру виконує важливу функцію, аби відвойовувати «місце під сонцем». Тобто це інстинкт, який дає їй рушійну силу.
Стосовно ж дитячої агресивності — можливо, оточення своїми діями порушує її особистий простір. Вона ж іще не здатна відреагувати адекватно.
Також серед причин дитячої агресивності — приклад дорослих членів сім’ї. Діти зазвичай копіюють їхню поведінку, звички та способи взаємодії з оточенням. Якщо в сім’ї постійно відбуваються сварки або сварять дитину, то вона це сприймає як зразок взаємодії.
Нерідко дитя проявляє агресію, відчуваючи брак уваги до себе. Заздрість та ревнощі також викликають негативну поведінку, тому не скупіться на ласку і похвалу, працюйте над підвищенням самооцінки дитини.
Коли малеча проявляє гнів, дайте їй зрозуміти, що вона не самотня. Для неї важливо, щоб батьки розуміли її стан. Це допоможе встановити довірливі стосунки. Просто зауважте зі спокійною інтонацією: «Ти почуваєшся розгніваним…», «Тебе дратує те, що…»
Найкраще агресивну поведінку коригують ігри, зокрема рухливі. Дітям легко зображувати тварин і те, як вони гарчать, кусаються тощо.
Для тих, хто має інші прояви агресії, краще підійдуть вправи, де дитині буде дозволено бігати, кричати, кидати м’яч тощо. Це дасть змогу вихлюпнути негативну енергію, що накопичується упродовж дня.
Щоденне спілкування на рівні довіри спонукає дитину бути більш щирою, а також допоможе в сімейному колі вирішувати проблеми. А успішно розв’язуючи власні, ви покажете дитині правильний приклад, як взаємодіяти з оточенням у складних ситуаціях.
Вадим РИБАЧУК, психолог.
