Ще подивившись фільм режисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», прем’єра якого відбулася в 2012 році, хотіла запросити виконавця головної ролі на порадницьку гостину. Та, видно, судилося так, що аж тепер зійшлися наші шляхи, коли він уже не тільки творча особистість, актор театру та кіно, а й разом із сотнями тисяч воїнів Збройних Сил України у лавах десантно-штурмових військ творить на передовій нашу спільну Перемогу. Щирий, справжній, з потужною енергетикою, міцною громадянською, людською позицією Дмитро ЛІНАРТОВИЧ пройшов свій непростий шлях до війська.
– Актор, викладач, бард, військовослужбовець ДШВ ЗСУ – так зазначено на вашій Фб-сторінці. А сьогодні ота професія, що з’явилася у життєвій біографії після 24 лютого, напевне ж є визначальною для вас? – запитую в Дмитра, коли вдалося вийти на зв’язок.
– Так, тепер це теж моя професія, служу в легендарній 46-й окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ, гасло якої – «Завжди перші». Мужні тут воїни, грамотні командири. І я радий, що потрапив саме в цю бригаду, яка, до речі отримала нещодавно свій бойовий прапор, чим ми із побратимами пишаємося.
– Із початку повномасштабного вторгнення знали, що станете до оборони країни зі зброєю в руках?
– 24 лютого, щойно о 5-й ранку дізнався, що московит-загарбник напав на Україну, відвіз свою родину за межі Київщини й наступного ранку повернувся до Києва з твердим наміром іти до ТрО. Тому що я – людина української прошивки, як і всі наші воїни. Не можу бути осторонь. Мушу бути причетним до захисту нашої, Богом даної Батьківщини. Тому що – українець, тому що – чоловік. У мені заграв отой козацький, хлопцюжний дух, як його називаю і який завжди відчував у собі.
У ТрО прослужив 2 місяці, а коли ворога вигнали з Київщини і стало спокійніше, відчув, що такої служби мені замало. Зізнаюсь, ще з дитинства мріяв бути десантником, багато займався спортом, стрибав із парашутом. І навіть акторство моє розпочалося з щойно створеного тоді Театру ЗСУ, де вже з 16 років мав трудову книжку.
(Бесіду з актором Дмитром ЛІНАРТОВИЧЕМ вже можна прочитати у №48 газети “Порадниця” від 1 грудня 2022 року).
Порадницьку гостину провела Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
