Як в 2014-му, так і від початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну на її захист поруч із військовими стало й багато журналістів: хто зі зброєю в руках – у лавах ЗСУ, Тероборони, хто волонтером або ж продовжуючи свою журналістську роботу – таку небезпечну в реаліях війни. Ризикуючи життям, вони розповідають Україні, світові, що коять окупанти на території незалежної держави, про героїчний супротив українського народу.
Ось такий «світ навиворіт», яким зробили його російські загарбники, доводиться нині знімати та показувати глядачам і відомому журналістові Дмитру КОМАРОВУ, багаторічна програма якого «Світ навиворіт» мала сотні тисяч прихильників. Нині ж він їздить дорогами війни, показує той світ, яким його зробив «руській мір» в Україні.
Розповідає про героїзм, мужність наших захисників, простих людей. За місяці війни Дмитро відвідав деокуповані міста та села Київщини, Чернігівщини, Харківщини і зняв десятки репортажів про жорстокі воєнні злочини російської армії. Серію коротких відеороликів на своєму Youtube-каналі так і назвав – «Хроніка війни».
«Особливий, світлий, важливий день. День, коли варто згадати про 10 заповідей. У них є відповідь на запитання, на чиєму боці правда, а хто пішов проти Біблії та законів життя, – написав Дмитро великоднього дня на своїй Фб-сторінці. – Цей день я провів у Харкові. Місті, яке кожного дня страждає і перебуває під постійними обстрілами. Місті, де нині немає безпечного місця. Але при цьому в місті, де непереможні люди. Люди, котрими пишаєшся. Як і нашою нацією, яка вже стала прикладом для всього світу. У цьому переконуюсь щодня, переміщуючись по лінії фронту. Й особливо пишаюся українськими військовими. Непереможні…
А ті міста, куди не прийшла війна, живуть повноцінно, люди можуть гуляти з дітьми вулицями. Завдяки героям країна живе.
«Як там Київ, Дім?» – запитує в мене командир одного з батальйонів на «передку», коли ми несемося на джипі в тяжких бронежилетах практично по лінії фронту. «Запрацювали ресторани і кінотеатри, люди виходять на вулицю, повертається життя», – відповідаю я. «Слава Богу, це дуже добре, для того ми тут. Щоб було життя», – відповідає військовий. До мурашок. Це людина, котра кожного дня виїздить на передову, розуміючи, що може не повернутися. Він робить усе заради кожного українця. Отож якщо ви в безпечному місці – будь ласка, хоча б подумки подякуйте нашим бійцям, подумайте про ЗСУ. Передайте енергію. Повірте, тут так тяжко і гаряче, що неможливо передати словами. Кожен військовий здійснює щоденні подвиги. Добро неодмінно переможе зло. Правда переможе брехню. А той, хто йде проти заповідей, приречений на поразку».
Окрім журналістської діяльності, під час повномасштабного вторгнення Дмитро волонтерить сам і вважає, що допомога кожного українця може бути корисною під час війни, для цього зовсім не обов’язково їхати зі зброєю на передову.
Нині разом із іншими учасниками флешмобу, організованого студентом Харківського осередку «Української академії лідерства», він збирає кошти на дрон із тепловізором для Харківської 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка, яка героїчно захищає Харків та кордони області, відганяючи ворога все далі. Із цими героями Комаров провів більше трьох тижнів у Харкові, знає їх особисто. І слова «герої», згадуючи про них, недостатньо – вони супергерої, як і всі захисники України.
