Здавалося б, немає нічого крамольного в тому, щоб кинути «на щастя» одну-дві монетки у фонтан. Адже це давній звичай, і його дотримуються у всьому світі, зокрема Європі, куди так прагнемо. Однак із фонтанами все зрозуміло, а як ставитися до того, щоб кидати монети в акваріуми? Скажете, нісенітниця? Можливо. Але не для окремих категорій відвідувачів торговельно-розважальних центрів, які мають відкриті акваріуми.
Про це прикро говорити, та, на жаль, нова традиція набирає обертів, і ні благальні погляди риб, ні заборонні таблички, ні суворі постаті охоронців не можуть завадити її поширенню. Ось такі ми, виявляється, європейці. Разом із тим, попри різні думки, дискусії та розмови, варто визнати, що насправді Європа не так далеко від нас, як думаємо.
Нас поєднує багато спільного, а європейські цінності не просто близькі українському народу – вони певним чином навіть формувалися під його впливом. Адже волею долі чимало наших земляків стали видатними діячами багатьох європейських держав і мали значний вплив на формування тамтешньої культури, науки, освіти і способу життя. Зрештою, географічний центр Європи теж розташований на території саме України. А раз так, то очевидно, що цілком справедливо і заслужено можемо називати себе європейською нацією.
Однак, погодьтеся, назвати себе можна будь-ким, але все одно нічого не зміниться, доки по-справжньому це усвідомимо. І кожен із нас мусить починати з себе, своєї поведінки, світогляду, ставлення до навколишнього світу та інших людей. Бо справжніми європейцями зможемо себе називати не тоді, коли Україна стане повноправним членом європейського співтовариства, а лише коли перестанемо кидати обгортки від морозива чи цукерок посеред вулиці, ігноруючи урни для сміття, та монети – в акваріуми наших торговельно-розважальних центрів.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
