Ворог рвався до столиці з різних сторін. За те, що російським загарбникам так і не вдалося реалізувати свої плани захопити Київ, маємо дякувати зокрема і 80 воїнам 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, які стримали багатотисячне угрупування російських військ, що намагалися через село Мощун прорватися до Києва.
Росія планувала взяти його за кілька днів, отож битва за столицю стала визначальною подією від початку повномасштабної війни. Того, що хтось прикриє Київ з півночі і чинитиме там опір, ворог не очікував, згадували командири бригади.
І хоч захисники української столиці були переважно резервістами, вони гідно й мужньо протистояли елітним ворожим підрозділам – десантникам, морпіхам, силам спецоперацій. Село Мощун, через яке російська армія планувала наступати на Київ, – за 5 км від його адмінмежі та за 11 – від житлового кварталу столиці Виноградар. Кажуть, якби загарбники взяли Мощун, то могли б обстрілювати Київ із артилерії. І хоч у перші дні їм таки вдалося зайти в це село, але там їх зустріли Чорні Запорожці.
Вже після першого бою, що відбувся 27 лютого, наші воїни вибили окупантів із Мощуна. росіяни щодня намагалися штурмувати їх позиції, задіювали артилерію, авіацію, та зламати опір Чорних Запорожців так і не змогли.
А на північному сході, в Броварському районі ворог був зупинений на рубежах механізованого батальйону тієї ж легендарної 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців, яким командував майор Роман ДАРМОГРАЙ (на знімку). Саме йому, справжньому бойовому офіцеру, довірили цей важливий напрям оборони.
Командир спланував і провів надзвичайно професійну оборону сіл Пухівка, Рожівка та Калинівка, що на Броварщині, створивши ефективну систему вогню підрозділів свого батальйону.
Зокрема 9 березня, після майже чотиригодинного бою з рашистами, було
знищено 17 танків, 3 БМП та більш як з пів сотні окупантів. Багато хто, напевне, бачив відео, на якому знято епізод бою, в якому наші воїни нищівно громили ворожу техніку.
У 20-х числах березня стало зрозуміло, що ворогу не взяти столицю, і невдовзі йому довелося відступити. Битва за Київ була виграна українськими захисниками. Указом Президента України майору Роману Дармограю було присвоєно звання Героя України.
А фронтові дороги Романа Дармограя беруть початок ще з 2015 року, відколи після закінчення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного прибув молодим лейтенантом у 72-гу бригаду на посаду командира взводу. Своєю першою бойовою позицією керував у диких степах поблизу Волновахи, між українською Богданівкою та окупованим селищем Петрівським, розповідають у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців. Уже тоді показав себе як ефективний командир, тож невдовзі очолив роту, яка брала активну участь у захопленні та утриманні териконів довкола Докучаєвська. Про підрозділ Дармограя ходили легенди, адже хлопці воювали настільки вправно, що противник у паніці тікав із тимчасово захопленого міста.
Героєві майже не доводилося відпочивати: бої за боями, ротація за ротацією, навчання, полігони… Богданівка змінювалась Новотроїцьким, «промка» – Світлодарською дугою, де рік успішно воював, будучи заступником командира батальйону. Коли бригада виходила на ротацію, командування запропонувало молодому капітану очолити батальйон – той самий, в який він прийшов випускником Академії сухопутних військ.
Ще один штрих. Формуючи зведений батальйон для участі у міжнародних навчаннях «Rapid Trident», командування доручило очолити штаб Роману Дармограю, пишаються своїм бойовим побратимом у 72-й.
Пишаємося і ми всі, українці, дякуючи та низько вклоняючись Героям!
