Збільшені лімфовузли можуть бути як супутниками банальної застуди або карієсу, так і сигналізувати про такі серйозні захворювання, як лейкоз чи туберкульоз. «Порадниця» з’ясувала, коли варто турбуватися й терміново йти до лікаря.
ЧАСТО — НАСЛІДОК ІНФЕКЦІЇ
— Лімфосистема забезпечує захист організму від поширення інфекції, адже лімфатичні вузли — це своєрідні маленькі фільтри, що пропускають через себе потік лімфи та затримують патогенні мікроби й токсини, — пояснює хірург Володимир ЦИПКО. — Запалення одного або кількох лімфовузлів, при якому вони збільшуються та стають болючими, називається лімфаденітом. Найчастіше він виникає не як самостійна патологія, а як наслідок інших захворювань — переважно вірусних, бактеріальних чи грибкових інфекцій. Також причиною лімфаденіту можуть стати пухлини, хвороби крові, ревматоїдний артрит. Іноді збудник проникає в лімфатичну систему через пошкоджену шкіру або слизові.
Частіше запалюються лімфовузли, розташовані під щелепами, на шиї та під пахвами. Рідше бувають проблеми з ліктьовими, підколінними та паховими вузлами.
ЯКИЙ ЛІМФАДЕНІТ БУВАЄ
Залежно від тривалості захворювання лімфаденіт поділяють на гострий: супроводжує швидкоплинну інфекцію — ангіну, гайморит, панарицій, та хронічний: характерний для туберкульозу, лейкозу, ВІЛ. Перший триває близько двох тижнів, другий — понад місяць. Запалення може бути локальним, коли збільшується лише певна група вузлів, і генералізованим — процес зачіпає відразу кілька груп.
Ще одна класифікація пов’язана зі збудником. Неспецифічна (більш поширена) форма лімфаденіту розвивається під впливом мікробів, що потрапили в лімфатичні вузли з ран або пошкоджень, — стафілококів або стрептококів і токсинів, що виділяються ними; специфічна — спричиняється особливим збудником, наприклад, мікобактерією туберкульозу.
ТРИВОЖНІ СИМПТОМИ
Лімфаденіт належить до захворювань, які легко розпізнати самостійно за характерними симптомами. Це збільшення та почервоніння лімфовузла, болючість, набряк і локальне підвищення температури в місці запалення. Пізніше може виникнути озноб і підвищення температури тіла. Також хворий часто скаржиться на слабкість, головний біль, нічну пітливість, відсутність апетиту, загальне нездужання, іноді — нудоту. Але якщо при гострій формі лімфаденіту симптоми яскраво виражені, швидко прогресують аж до абсцесу та вимагають термінової медичної допомоги, то хронічна форма відрізняється млявим перебігом: немає гострого болю та дискомфорту, часто зберігається лише невелика припухлість.
ЩО РОБИТИ?
— За перших тривожних симптомів важливо якнайшвидше звернутися до лікаря (терапевта, хірурга, флеболога), щоб виявити причину збільшення лімфовузлів і попередити ускладнення, — каже Володимир Ципко. — При характерних проявах патології фахівець діагностує лімфаденіт на підставі візуального огляду. Для уточнення діагнозу призначають аналізи сечі та крові, УЗД уражених ділянок, іноді — рентгенографію чи КТ, біопсію тканин.
Важливо визначити причину розвитку захворювання — зазвичай після ліквідації первинного вогнища інфекції запалені лімфовузли приходять до норми. При неспецифічному лімфаденіті призначають антибіотики, протизапальні, знеболювальні препарати, вітаміни та імуномодулятори, фізіопроцедури.
При ускладнених формах захворювання з високою температурою та інтоксикацією показаний постільний режим. При абсцесі потрібне хірургічне лікування: розтин, санація та дренування рани з наступною антибіотикотерапією. Для лікування хронічної форми лімфаденіту необхідна терапія основного захворювання, що спричинило запалення.
Щоб попередити збільшення лімфовузлів, треба вести здоровий спосіб життя, не переохолоджуватися, уникати пошкодження шкіри та слизових, вчасно лікувати осередки інфекції в організмі.
Ірина КАДЧЕНКО.
